Гліб співає «про щось актуальне»: новий максісингл, іронія, любов до Києва та бліц

Гліб співає презентує максісингл «про щось актуальне» — три пісні про тривожність, секс, залежності, буденність та сучасне життя, об’єднані іронічним поглядом артиста. У релізі він свідомо відмовився від складних аранжувань, щоб більше уваги залишити текстам і особистим історіям, і це точно варто послухати, щоб підняти настрій.

У розмові з МУЗВАР Гліб розповів, як збирав максісингл зі старих і нових напрацювань, чому його надихає Київ та романтика звичайного життя, як іронія допомагає справлятися з навколишнім негативом і чому він хоче записати повноформатний альбом. А наприкінці — бліц про біг, вініл, концерти, напої та вибір між Pulp і Oasis.

«про щось актуальне» — три пісні про різні речі, але обʼєднані концепцією екзистенціалізму та сучасного життя. Як взагалі зібрався цей EP і чому саме ці три історії опинилися разом?

Насправді я більше позиціоную це не як EP, а як максі-сингл, тому що там лише три пісні. Наприклад, пісня «нішевий» — це бонус-трек на хвилину всього-навсього. Я дописував цей трек буквально по дорозі на студію, останній куплет написав за 15 хвилин. 

А «тривожні думки» — демка ще з 2023 року, коли була глобальна папайка, всі були в активному переживанні усіх воєнних дій, коли ще не розуміли, що взагалі з нами всіма буде. Я от якраз тоді написав цей приспів, а куплети дописав місяць назад, коли я писав інші пісні.

Весь максі-сингл я дописував буквально на колінках. Це було дуже швидко. І хотілося просто об’єднати і старі напрацювання, і нові, свіже.

Чи вони повністю автобіографічні чи є деталі від «ліричного героя»?

Так, вони всі автобіографічні. Там все прям про мене. Мені здається, це найбільш щирий спосіб ділитись своїми переживаннями.

Чи було це свідомим рішенням залишити такий мінімалістичний звук? 

Так, це було свідоме рішення, бо хотілося зробити невеличкий експеримент. Тому що я сам по собі люблю постійно плотно напічкувати пісню аранжуванням: «О, давай запишемо тут ще одну гітару, а тут давай якийсь там синтік підзапишемо, давай ще щось». Коротше, я любив постійно грузити аранж, а потім мені дуже відгукнулася штука стосовно «less is more», тобто чим менше, тим краще.

Я згадую, як написав пісню «Немає друзів», яка досі моя найпопулярніша на стримінгах. Вона якраз таки була написана максимально просто: мінімум аранжа, максимум сенсу. І, власне, так я хотів зробити і з цими піснями. Хотів просто якомога менше приділяти уваги аранжуванню, якомога більше — життєвості текстів, щоб люди звертали увагу на те, що співається.

А як ти думаєш, чому часто стається, що коли «less is more», то воно більше залітає?

Це парадокс, який я постійно досліджую. У мене завжди так відбувається, що коли я думаю: «Ну от зараз ось ця пісня, вона точно залетить», — вона не залітає. А залітає максимально неочевидне рішення, яке ти робиш на пофігу.

Якщо ти не приділяєш чомусь занадто велику увагу, то воно якраз завжди працює. І так я помітив парадокс. Чим більше ти про це паришся і думаєш, тим воно менше спрацює. 

В цьому максі-синглі у тебе багато київських деталей (Лук’янівка, кав’ярні, бари). Чому тобі захотілося так сильно прив’язати цей матеріал до столиці?

Тому що я тут живу і все це відчуваю на собі. Тобто я люблю співати про те, що розумію, що знаю, що відчуваю.

У треці «нішевий» є відсилки до Золотих Воріт, до хіпстерської двіжухи. Я сам часто зависаю на Рейтарській, в «Каштанчику» п’ю каву, просто спостерігаю. І це надихає на пісні про Київ, тому що я тут проводжу більшу частину свого часу.

А які твої улюблені місця в Києві?

Якраз таки оцей райончик Золотих, історичний центр: Ярославів Вал, Рейтарська, Гончара. Мені подобається бігати по Пейзажці. 

Ну і Солом’янка, люблю цей спальний район. Я сам із Херсона, і мені відгукується оцей вайб спокійного району, де всі просто нікуди там не поспішають. Бо в центрі всі бігають, суєтяться, щось роблять, ноутбуки, всі діла. А на Солом’янці я живу і відпочиваю. 

У «про щось актуальне» ти говориш про тривожність, секс, залежності, хіпстерську культуру і майже всюди через іронію. Чи легше тобі так говорити про особисті речі?

Я дуже люблю все іронізувати, і останнім часом мені подобається дивитися на життя як на гру, коли ти не сприймаєш все занадто серйозно. Тому що раніше я був суперсерйозним чуваком. Мені треба було писати тільки про щось серйозне, тому що подумають, що я якийсь дурачок, якщо я в пісні матюкнуся або про щось смішне заспіваю.

Це як спосіб захиститись від негативу навколо: іронізувати те, що здається занадто серйозним, просто сміятись над цим, намагатись шукати в усьому позитив. І, можливо, хтось каже, що це — спроба жити в рожевих окулярах, але саме іронія і те, як я пропускаю творчість і життя крізь цю призму, мені допомагає.

Я люблю слухати позитивну музику, яка заряджає енергією. 

А що, крім іронії і музики, тобі допомагає жити в сучасному світі?

Найважливіше, що мені дозволяє тримати кукуху і менталку в нормі, — це просто намагатись іронізувати. А ще мені дуже допомагає ранкова рутина, коли я пробую вставати в один і той самий час. Ті самі пробіжки, практики, про які я теж співаю в пісні «тривожні думки»… Все це  допомагає.

Крім того, прогулянки, медитації, догляд за домашніми рослинами, еспресо-тонік, який я п’ю п’ять разів на день. Тобто дрібниці, які допомагають жити у відносному спокої. Як би це дивно не звучало.

Чи «про щось актуальне» може з часом перетворитися на щось більше?

Насправді це експериментальна штука. Мені би хотілося подивитися, як люди відреагують на це. Сподобається їм такий формат чи не сподобається. Я теж подивлюся, що більше заходить: більш серйозні пісні чи більш фанові.

Зараз мені більше подобається писати більш веселі треки. І, звісно, хочеться в подальшому записати щось більше, ніж EP. Щось схоже на альбом, де кожна пісня буде висвітлювати певну проблему або ситуацію і через призму іронії, але не так, як, наприклад, Шугар це робить, а по-своєму.

Я поки що не будую глобальних планів. Хотілося б і далі відчувати та рухатись в такому темпі. А там подивимося, як буде.

«Звичайні люди» — трек, який ти випустив ще до максісинглу. Це — омаж на пісню Common People від Pulp. Що саме тобі подобається в оригінальній пісні?

Я люблю говорити багато про звичайність. Всі люди сприймають життя по-різному. Для когось це, наприклад, прожити дефолтне життя: школа, універ, робота, сім’я, тобто більш консервативний напрямок. Хтось хоче жити до кінця життя десь на островах, мандрувати. Хтось хоче присвятити себе творчості. 

У всіх різні сценарії. Але мені подобається романтика буденності, коли люди не думають про абстрактні речі, а їм, навпаки, комфортно і абсолютно окей бути звичайною ланкою суспільства.

І я от якось просто їхав в маршрутці на Поділ. Залип на водія. На обкладинці синглу «Звичайні люди» його рука. Він романтизує процес своєї роботи: тут двадцяточки, тут п’ятдесяточки, тут соточки. Він сортує гроші. І в цьому є якась душа. Я помітив на ньому татуювання морського флоту, тобто в нього точно є цікавий бекграунд. А зараз він просто водій маршрутки. І в цьому немає абсолютно нічого поганого, він в гармонії з собою. Є класний фільм на цю тему, «Ідеальні дні». Він дуже надихає.

І потім я почув пісню Common People. Це сталось в той самий період. Але в Common People, якщо послухати слова і почитати текст, зовсім інші реалії. Мені сподобалася саме ідея: «Я хочу жити, як звичайні люди». Я переклав приспів, але контекст я зробив більш наш, який зрозуміють наші люди. 

І, в принципі, коли я робив таку свідому відсилку, я думав, що ніхто не зрозуміє. Тому що це бритпоп, а на наших теренах цей жанр не дуже популярний. І тому я вирішив зробити відсилочку. Але я ніде не писав, що це Common People, тому що я думав, що люди і так не знають. Я в YouTube бачив коментарі, де написали, що прикольно, що Gen Z нарешті викупили, хто такі Pulp. 

Чи є виконавці, які надихають тебе зараз або раніше?

Мені подобається слухати Red Hot Chili Peppers, альбом Blood Sugar Sex Magik. Нещодавно мені на день народження подарували вініловий програвач. Я зараз прям балдію. Не просто слухаєш музику на стрімінгу, де листаєш кожні три секунди, а сідаєш, ставиш цей альбом, дивишся тексти, вникаєш.  До речі, це теж одна з класних штук, що заземляють. 

Також люблю альбом Nevermind від Nirvana. Вже більше 30 років пройшло з моменту релізу альбому, але все одно там досі така шалена енергія. Ти не можеш всидіти від цього.

Ну і слухаю багато бритпоп: The Charlatans, Oasis, The Verve. Зараз оці от артисти мене дуже надихають, я багато їх слухаю.

Я знаю, що зараз дуже невизначений час щодо виступів, але, можливо, в тебе плануються якісь перфоманси?

Якраз ведуться певні перемовини стосовно цього. Я ще поки не хочу нічого анонсувати, тому що що не зрозуміло, що буде далі. Відбуваються події, коли ти думаєш: «Блін, ну капець, куди мені ще зі своїм концертом, коли тут кожен день повітряні тривоги». Але так чи інакше, просто хочеться, якщо і робити якийсь концерт, то щоб він був повністю безпечний.

І в цьому якраз таки і є головна проблема: знайти місце, де можна провести такий захід. Знову ж таки, думаю над тим, чи продадуться квитки. Є багато нюансів, над якими я зараз думаю. Хочеться зробити мікровиступ, щоб зібрати людей і показати, що я можу працювати наживо, а не тільки через навушники.

А як тобі досвід виступу на Atlas Festival?

Це — один з найяскравіших спогадів цього року і, напевно, взагалі останніх років. Тому що для мене це була велика честь. Навіть не дивлячись на те, що це була найбільш віддалена сцена, але все одно це — Atlas. Я вперше виступав із живими музикантами. Бо до цього я просто співав під акустику. А тут повноцінний склад, плейбеки, віджеїнги. Я серйозно підготувався. І люди зацінили, мене дуже потішило, що був позитивний фідбек.

У мене ще два чи три дні була ейфорія після цього. Я не міг перестати думати про виступ. Тому так, це був дуже класний досвід. Я мега-мега кайфанув, і вже хочеться наступний виступ на більшій сцені.

Бліц

1. Кава на Рейтарській чи похід в «Ідеаліст»?
Кава на Рейтарській.

2. Біг чи тренування в залі?
Біг. Не люблю зал. Мені, як ADHD-шнику, дуже важко більше години бути в одному місці. Біг у цьому плані мені більше подобається.

3. Матюкатися в кожному другому реченні чи ніколи не матюкатися?
Ніколи не матюкатися. Матюки — це ж як приправа. Їх має бути трошки і щоб вони були влучно, не через кожне слово.

4. Матча чи пуер?
Пуер.

5. Мініальбом чи альбом?
Альбом.

6. Гітара чи клавіші?
Гітара авжеж.

7. Концерт чи студійний запис?
Блін, не знаю. Напевно, концерт, бо це жива енергія, це більше розйоби. Хоча, знову ж таки, залежить все від контексту. Але так, загалом концерт.

8. Вилити душу друзям чи переварити все самому?
Вилити душу друзям.

9. Секс без кохання чи кохання без сексу?
Ну, на даний момент секс без кохання.

10. Йога чи силові?
Силові.

11. Акустика чи повний звук?
Повний звук, однозначно. Більше можливостей для того, щоб розкрити себе як артиста, митця.

12. Літо чи осінь?
Літо. У мене день народження влітку.

13. Завжди запізнюватися на 5 хвилин чи завжди приходити на 30 хвилин раніше?
Завжди приходити на 30 хвилин раніше. Але в мене так не виходить. Я завжди запізнююся. 

14. Місто чи природа?
І то, і то. Але зараз, до речі, в перший свій похід збираюсь у Карпати. Тому по-любому природа.

15. Вініл, касета чи діджитал?
Ну, мені дуже подобається естетика касет. Але оберу вініл, тому що останнім часом прям став реально фанатом вінілу. Зараз збираю потихонечку колекцію платівок, тому, да, вініл по-любому.

16. Pulp чи Oasis?
Oasis все ж таки. У них більше хітів і більше таких фундаментальних пісень. Мені більше подобається Oasis.

Спілкувався: Михайло Товтин