«Ха»: neo-bardic art-pop про заборонену любов і Харків
Найособистіший щоденник Marie Hellstein із довоєнної осені. “Ха” – це історія дівчинки, яка шукала любов у великому місті Ха, але натомість знайшла себе.
Альбом проживає власну еволюцію звучання і також шукає себе протягом п’яти років. Він зберігає атмосферу довоєнного Харкова через акустичну гітару, кларнет, багатошаровий вокал Марі та вплетені семпловані біти. У цьому просторі заборонена любов, самопізнання й вивільнення поступово складаються в одну історію дорослішання.
“Ха” – це музична ініціація, що відкриває слухачеві не лише героїню, а й цілу емоційну екосистему її світу. Кожну композицію супроводжує режисований Марі кліп, і всі разом вони утворюють міні-серіал з тонкими переплетіннями, символами та авторськими алюзіями.
За останні пару місяців артистка встигла представити Україну на першому IMPF Songwriting Camp, взяти участь в Ukrainian Music Lab (Europavox) у Бухаресті, отримати грант POLYGLOT (European Song Exchange Incubator за підтримки ЄС та Music Export Ukraine) та стати півфіналісткою МУВ-3.
Пісня “Ха”, яка звучить останньою в альбомі, насправді народилась першою. У мене в роботі в той час був великий повнозвучний альбом і ми перебували на етапі зведення, але всередині кортіло написати щось свіже і просте. Тож було прийнято спонтанне рішення за 30 хв., що залишались наприкінці сесії, записати демку, просто підключивши акустичну гітару “в лінію”. А текст до пісні був написаний за 15 хв. до цієї самої сесії, коли я очікувала продюсера під студією. На наступний день ми послухали трек і зрозуміли, що це претендує на щось більше, оскільки такий наївний та простий формат насправді може розкритись більш глибоко, ніж нам здалось на перший погляд. І з того моменту почалась велика подорож, яка поєднувала музичні пошуки з власною рефлексією про одну історію, яка тоді розверталась в моєму житті.
І це цілком вистражданий альбом. Я переписувала його тричі, навіть в тій пісні “Ха” з’явився рядок “о боже, я втомилась переписувати” – він народився спонтанно під час запису останньої версії альбому. Але це зовсім не про втому. Це про любов.
Я надто люблю ці треки, щоб залишити їх у столі. Мені було важливо знайти звучання, яке зможе дійти до якомога більшого кола слухачів і водночас залишитися моїм.
Це особиста історія, яка була приречена. Але творчі люди володіють уявою, здатною малювати те, чого нема. Тому я змогла направити свої почуття в інше русло: у те, яке має продовження. У вигляді цих пісень.
В цьому альбомі партії кларнета зіграв харківський музикант Сергій Савенко (відомий своєю участю в таких проєктах, як Сергій Бабкін, Оркестр Че тощо), партії гітари зіграв Олексій Карташев (мій незмінний продюсер, який також працював з великою кількістю музикантів, таких як Бабкін, ТНМК, Жадан і собаки, Інгрет тощо). А обкладинку написав відомий художник Мітя Фєнєчкін. Альбом був записаний на легендарній харківській студії M.A.R.T., альма-матер гурту 5’nizza та інших харківських митців. Студії, де записані всі мої твори.
Жанр: Indie Pop, Acoustic Pop, Neo-bardic art-pop
Marie Hellstein – інді-артистка, авторка пісень, режисерка та акторка з Харкова, яка пише атмосферну музику на межі інтимного щоденника. У її звучанні зустрічаються інді-рок, тріпхоп і альт-поп, щось дуже інтимне та автентично харківське.
Марі каже: “Я пишу ту музику, якої мені самій не вистачає. І дуже сподіваюсь, що вона знайде тих, кому теж треба щось справжнє.”
