Леся Квартиринка: приз у сюрі сучасного світу
18 жовтня, у вже не зовсім літню погоду, відбулася чергова «Леся Квартиринка» — подія, що поєднує креативність найвищого рівня, спільноту однодумців і, звісно ж, музику. Ця альтруїстично-гедоністична суміш не дає замерзнути навіть у прохолодну осінню пору.
Фото: zlooby
Незалежний мистецько-музичний фестиваль «Леся Квартиринка» бере свій початок у 2021 році як серія камерних подій. Як це часто буває, з кожним разом захід зростав і масштабувався — і тепер це вже не просто вечірка «для своїх» у подільських нетрях, а справжній культурний феномен, що продовжує підтримувати розвиток українського суспільства навіть в умовах повномасштабної війни. До слова, «Квартиринка» вже не вперше збирає мільйон гривень на потреби ЗСУ — і це, погодьтесь, вражає.
Фестиваль помітно вирізняється серед інших тематичністю. Вона проявляється у всьому: у сценічних декораціях, у дрібних деталях по території кіностудії ім. О. Довженка, у впізнаваних квітках-лампах — вже культовому символі події — та навіть у дрес-коді для відвідувачів. Цього разу темою став «сюр приз». Довелося поламати голову, що вдягти, адже мій гардероб обмежувався формулою «2,5 дня в Києві, без валізи». Спойлер: я впорався, і завдяки цьому побачив фестиваль зсередини. І побачене мене приємно вразило.
Лайн-ап щоразу дивує свіжістю, і цього разу між двома сценами виступали Hyphen Dash, Фактично Самі, Vakyolia, Курган, Human Margareeta, Puuluup з Естонії та інші. Останні, до речі, брали участь у Євробаченні-2024 — про це я дізнався вже після виступу, і, мабуть, це могло би стати гарним маркетинговим ходом для промоції події.
Атмосфера була така, що час ніби сповільнювався. Люди сиділи на піддонах, вкритих пледами, грілися гарячим чаєм, хтось розмовляв про музику, хтось просто мовчки слухав і дивився на світло гірлянд, що танцювало на обличчях. Було відчуття безпеки, якої так не вистачає зараз — тієї рідкісної миті, коли довкола панує довіра, тепло і спільність. У цій камерності — вся магія «Квартиринки»: вона не намагається бути більшою, ніж є, але саме тому здається справжньою.
Попри свою незалежність, «Квартиринка» може похвалитися рівнем організації, гідним великих фестивалів: сцена з продуманим світлом створювала відчуття, ніби ти на Glastonbury, охорона була уважною, але без зайвої суворості (пляшку води дозволили лишити), територія мала зони для відпочинку й навіть пункт швидкої допомоги на випадок, якщо хтось не витримає слему під Ірену Карпу.
Особливо хочеться відзначити свідомість організаторів. Між виступами була змога дізнатися багато нового про еко-звички у куточку «Екодії» (і навіть отримати за це подарунок!), поспілкуватися з командою Українсько-данського молодіжного дому, а ще потримати милого кролика за донат на ЗСУ. Чи є кращий спосіб провести суботу? Не думаю.
фото: Sasha Hulianytskui
Та головне — у відчутті, що це не просто концерт, а спільне дихання міста. Тут знайомляться, обіймаються, діляться ідеями, формують нову українську культуру просто зараз — без офіціозу, без пафосу, зате з великою кількістю сенсу. «Квартиринка» стає місцем, де музика, волонтерство й активізм не конкурують, а підтримують одне одного
Вражає, як усього на двох сценах вдалося створити таку музичну різноманітність: фʼюжн від Hyphen Dash, які презентували альбом LATE, панк від Фактично Самі, хіп-хоп від Кургану, електроніка від Human Margareeta, сучасна танцювальна інтерпретація традиції від ДваТри & Symonenko та запальний естонський фольк від Puuluup.
Якщо ви, як і я, належите до тих, кому завжди цікаво відкривати щось нове, — «Леся Квартиринка» саме для вас. Бо це не просто фестиваль. Це місце, де сюр і сенс, музика і спільнота, драйв і тепло поєднуються в одну живу, щиру енергію.
Організатори фестивалю висловлюють щиру подяку партнерам, без яких ця подія не була б такою яскравою:
Kiss My Apps, Бердичівське пиво, Українсько-данський молодіжний дім — за підтримку, натхнення і віру в культуру.Окрема вдячність кіностудії ім. О. Довженка за сприяння та простір, у якому «Квартиринка» змогла розквітнути на повну.
Автор: Михайло Товтин
