Марія Яремак: «Україна заслуговує на власний “Володар перснів”»
Коли Марія Яремак говорить про свій новий проєкт «Українська Одіссея», стає зрозуміло: це значно більше, ніж музичний альбом. Це спроба розповісти світові українську історію мовою кінематографічної музики, створити власну культурну міфологію та повернути українцям інтерес до самих себе. Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
Над масштабним симфонічним циклом композиторка працює між навчанням у британській кіношколі, записами на легендарних студіях і безсонними ночами.
«Вдень я навчаюся, вечорами пишу “Одіссею”, а вночі працюю над комерційними проєктами», — сміється Марія.
Але за цією посмішкою стоїть величезна амбіція: створити музичну сагу про Україну, яка могла б одного дня надихнути на фільми, серіали, анімацію чи навіть відеоігри.
«Я одразу думаю кінематографічно. Зараз Крістофер Нолан випустив “Одіссею”, і ми вже бачимо, як сам факт існування такого фільму привертає увагу до античної культури Греції. Чому ми не можемо зробити щось подібне для України?»
Саме тому «Українська Одіссея» охоплюватиме тисячолітній шлях країни — від трипільської цивілізації до сучасної війни. За словами композиторки, найскладніше було зрозуміти, які саме історичні епізоди мають увійти до циклу.
«Я уявила себе людиною, яка нічого не знає про Україну. Які історії могли б вразити мене? Які сюжети могли б стати сценаріями для великих фільмів?»
Однією з таких історій стало Трипілля. Марія говорить про нього із захопленням, яке межує з подивом.
«Ми живемо в Україні і мало про нього знаємо. А це одна з найдавніших цивілізацій світу. Деякі речі, створені шість тисяч років тому, були неймовірно розвиненими для свого часу».
Особливо її вразив ритуал спалення поселень:
«Трипільці жили на одному місці сотні років, а потім всім селом спалювали свої будинки й вирушали шукати нову землю. І це звучить дуже символічно для нас сьогодні. Наче нас постійно виривають із корінням і змушують починати все спочатку».
Для роботи над композицією Марія консультується з археологами та працівниками музеїв.
«Ти починаєш спілкуватися з цими людьми й розумієш, наскільки вони чекають, щоб хтось просто поставив їм питання. У них стільки знань, якими вони хочуть поділитися».
У композиції про Трипілля прозвучить навіть реконструйований звук шеститисячолітньої статуетки:
«Збереглася маленька фігурка вагітної жінки, яка видає звук, схожий на шейкер. Ми можемо буквально почути те саме, що чули люди шість тисяч років тому. Для мене це якась магія».
Після Трипілля музична подорож проведе слухача через дохристиянські часи, розквіт Київської Русі, монгольську навалу, козацьку добу, історію Бакоти та сучасність. Марія переконана: українська історія має всі передумови для великих екранізацій.
«Я взагалі не розумію, чому досі немає масштабних голлівудських фільмів про княгиню Ольгу. Про її помсту можна було б зняти неймовірне кіно. Або про київських князів. Або про козаків. Ми знаємо історії про вікінгів, про короля Артура, але майже нічого не розповідаємо про власних героїв».
Окремі композиції будуть присвячені українським ландшафтам.
«Мені хочеться показати, що Україна — це не лише соняшники та пшениця. Це поліські болота, степи, море, Карпати, древні чорні ліси. Кожне місце має власний характер і власне звучання».
У циклі також з’явиться композиція-бестіарій, присвячена українським міфічним істотам.
«У нас настільки багата міфологія, але ми самі про неї дуже мало говоримо».
Однією з найбільш емоційних частин альбому стане твір про Бакоту.
«Мене ще в дитинстві шокувала історія затопленого села. Ти дивишся на прекрасну воду, а розумієш, що під нею — домівки, церкви, дерева, людські долі. Це дуже сильний образ».
Саме ця тема поступово переходить до головної ідеї всієї «Одіссеї» — пошуку дому.
«Ніби тільки починається якийсь розквіт — і все знову руйнується. І так хвилями протягом століть. Дуже хочеться, щоб цей дім нарешті став для нас місцем спокою».
Фінальною композицією циклу стане твір «Ми тут». Марія називає його музикою світлої печалі.
«Нас постійно намагаються знищити, але ми проростаємо знову і знову. Це композиція про пам’ять, про людей, яких ми втратили, але також про надію».
Паралельно композиторка працює над ще одним твором — «День, коли закінчиться війна». Запис відбувся на студії, де створювали музику до «Дюни», «Гаррі Поттера» та «Володаря перснів».
«Для мене дуже символічно записувати цю музику саме там. Це ті самі музиканти, яких ми чуємо у всіх великих фільмах світу. І мені дуже хочеться, щоб вони також заграли музику про Україну».
У роботі над проєктом Марію підтримують відомі міжнародні ментори — композитор «Чорного дзеркала» Стюарт Ерл, голлівудська оркеструвальниця Пенка Кунєва та композитор відеоігор Клінт Баджакян. Саме Стюарт Ерл дав пораду, яка повністю змінила її ставлення до музики.
«Він сказав мені: “Музика не має бути складною. Музика має бути правдою”».
Марія зізнається, що в академічному середовищі довгі роки жила з переконанням, що хороша музика обов’язково повинна бути складною.
«Мені здавалося, що якщо мелодія проста, значить, вона недостатньо хороша. Але потім я зрозуміла: іноді одна нота може сказати більше, ніж цілий оркестр».
Саме тому вона прагне створити музику, яка буде зрозумілою і дітям, і людям, які ніколи не чули про українську історію.
«Якщо я хочу розповісти світу про Україну, музика повинна бути доступною. Такою, яку можна запам’ятати. Такою, яку хочеться відчути».
Проєкт уже отримав підтримку від багатьох міжнародних митців. Втім, його реалізація досі залишається величезним викликом. Команда працює майже повністю власними силами, а більшість зароблених коштів одразу повертається в проєкт.
«У нас маленька команда, яку я фактично фінансую сама. Все, що заробляється, одразу йде на зарплати, оренду, організацію».
Марія не приховує: найбільшою мрією є повноцінна презентація «Української Одіссеї» в Україні.
«Я дуже хочу зіграти це в Україні. В оперному театрі, у Львові чи Києві. Хочу, щоб це була музика про нас і для нас».
Однак великі концертні проєкти потребують серйозних ресурсів.
Попри всі труднощі, композиторка продовжує створювати, бо вірить: Україна заслуговує на власну музичну міфологію.
«У нас повні зали збирають концерти музики з “Володаря перснів” чи “Гри престолів”. І мені дуже хочеться створити щось подібне про нас. Про те, ким ми є».
І, можливо, саме «Українська Одіссея» стане тією музикою, після якої хтось уперше відкриє для себе Трипілля, захоче поїхати до Бакоти, прочитає про княгиню Ольгу або зрозуміє, наскільки багатою є українська культура.
«Хочеться, щоб одного дня хтось почув цю музику і сказав: „я хочу більше дізнатися про Україну“.».
Спілкувався: Михайло Товтин
