“Моя аудиторія – це всі жінки, їм я і дарую цю новинку”: Dima PROKOPOV
Dima PROKOPOV – співак, пісні якого ви стовідсотково чули на просторах ТікТок. Його сингл “Самая моя” зібрав більше 2 мільйонів переглядів на YouTube. У день народження артиста ми хочемо поділитися з вами цікавим інтервʼю з ним. Про дитинство та перші кроки на шляху до сольної карʼєри читайте далі.
Дмитре, розкажи, звідки ти та про свої рідні краї. Що першим згадуєш, коли говориш про місце свого народження?
Я з чудового і дуже гарного міста Кам’янець-Подільський. Це Хмельницька область. Першим, звісно, згадую фортецю, тому що наше місто славиться саме фортецею, старовинними пам’ятниками архітектури, Дністер, Бакота. Дуже багато гарних мальовничих місць. І, звісно ж, першим я можу згадати тільки фортецю, тому що з нею й асоціюється наш Кам’янець-Подільський.
Коли ти зрозумів, що музика – це твоє покликання? Можливо, хтось або щось надихнуло тебе на цей шлях?
Музика взагалі зі мною з дитинства. Так як мій батько був весільним музикантом, я з ним зростав на весіллях, дуже любив музику. А коли приходив із весіль, одразу пробував награвати щось, наспівувати, знімати їхні пісні на свій лад. І, в принципі, в дитинстві я мріяв стати музикантом, але потім, з часом, ну, як і у всіх хлопців, відбулась мутація голосу. Я закинув цю справу, закинув концерти і пішов у іншому напрямку, став маркетологом, закінчив Київський національний економічний університет. І одного разу в Кам’янець-Подільський приїхало шоу «Караоке на майдані» з Ігорем Кондратюком. Я, чесно кажучи, не хотів іти, тому що десь, можливо, не вірив в себе і казав, що є багато професіоналів. Я себе, звісно, на той час не вважав професіоналом, тому що співав чисто для друзів на весіллях, на днях народженнях, якісь подарунки батькам їхнім заспівати. Але, напевне, надихнула мене найбільше сестра, тому що вона мені примусово зранку сказала: «Ти маєш туди піти і тебе мають почути, я в тебе вірю». Так все і вийшло, мене останнього вже Кондратюк вибрав. Я виграв це шоу в Кам’янці-Подільському, потім пройшов у півфінал і в фіналі став переможцем 2017 року шоу «Караоке на Майдані», виграв автомобіль. Це дуже приємні та теплі спогади, тому що після цього я почав більше вірити в себе, побачив підтримку від людей і що мій спів їм подобається. Вирішив працювати, почав ходити частіше на вокал, писати пісні і так почався мій творчий шлях.
На якій музиці ти виріс? Чи були улюблені виконавці або жанри на той час?
Виріс я на українській весільній музиці, скажімо так. Це були застільні пісні, подільські польки. Тому що батько мене часто брав із собою на різні такі події і на цьому я ріс. Також були і російські виконавці в той час, і навіть на заході Україні дуже багато музикантів співали російськомовні пісні і десь воно також, відгукнулося мені всередині. Тому що я також писав російською, багато пісень випустив на російській. Я завжди це скидаю саме на той час, на дитинство, бо я тоді був ще як «губка» і це все в себе втягував. А з українських – Назар Яремчук, звісно, бо не дарма я зробив кавер на його пісню. Дуже подобалися пісні Миколи Мозгового та інших легенд української музики.
З чого почалися твої перші кроки у сольній карʼєрі, перші виступи та гонорари?
Перші виступи починалися, звісно ж, на якихось весіллях чи корпоративах.. Так, були мінімальні гонорари. Потім це, звісно, благодійні концерти. Зараз дуже багато виступаю на благодійних концертах для ЗСУ, дітей. Я беру участь у “Зірковому десанті” на акціях “Амбасадор Дитинства”. Де є можливість, я завжди виступаю.
Хто зараз допомагає тобі йти вперед, надихає і підтримує?
Насправді мені здається, що найбільше допомагають самі слухачі. Коли я бачу, що пісня відгукується в них. Вони знімають відео, пишуть гарні коментарі, коментарі після концертів. Це завжди артиста надихає, коли його пісня звучить, її знають, підспівують. Це надихає знову творити і співати щось нове. Ну і звісно, сім’я підтримує, тому що вони з першого дня мене підтримували. Звісно ж, і хвилювалися, бо знали, що це дуже нелегкий шлях. Але батько як музикант допомагає порадами, завжди прослуховує мої демо-версії. Вся сім’я допомагає, і навіть коли в мене опускаються руки, то, звісно ж, завжди підтримує.
Як далеко ти можеш зайти заради успіху? Наскільки ти амбіційна людина?
Насправді, амбіції завжди є, і з 2018 року я дуже багато працював. Тож якщо є якісь результати, це результат багатьох років. Я працював у Кам’янці-Подільському, на вихідні їздив у Київ, брав уроки вокалу, ходив на різні курси. Тобто, не поступив на музиканта і хотів якось це реалізувати вже сам, тому довгих три роки я шукав себе і свою музику, змінював саундпродюсерів. Я знаю – якщо ти чогось хочеш, треба багато працювати. Тільки плідна праця може допомогти стати ще більш успішним. Це така у мене формула. Все не дається просто так. Тому я зможу піти ще далі, якщо не зупинятимуся й надалі працюватиму над собою.
Зараз зʼявилося дуже багато українських молодих виконавців. Кого слухаєш з колег та можеш порадити іншим?
Так, зараз дуже переформатувався шоу-бізнес і це приємно, що нам, молодим новим виконавцям, дають дорогу і що це нова хвиля, нова музика, нова енергія. Я вже з багатьма колегами знайомий, виступаю, випускаю дуети. Можу порадити якраз і Поліну Дашкову, з якою вийшов фіт. Мені дуже подобається гурт 100лиця, KOLABA, прикольна музика, DJ-ї. Звісно ж там Chico & Qatoshi. Їх зараз дуже багато, але це, напевно, ті, хто є моїми і друзями, і крутими артистами.
Який твій слухач? Скоріше за все, у тебе є картинка та уявлення своєї аудиторії?
Звичайно, є картинка і вона з першої пісні намалювалась. 98% – це жіноча аудиторія, хоча інколи я і бачу, що чоловіки знають мої пісні та підспівують. Але в більшості це жінки, які саме хочуть чути такі слова – заспокійливі, як “я не віддам тебе нікому”, “твоя сила в мені”, “як я співаю колискові”, “ти щаслива будеш”. Я думаю, кожна жінка хоче почути ці слова. І, звісно ж, новинка “Витри сльози, моя найвродливіша”. Десь вже про мене раніше писали, що “своєрідний музичний психолог для жінок”. В принципі, я буду в цьому напрямку і працювати далі, випускати пісні, радувати їх. Тому що отримую багато повідомлень, що пісня комусь допомогла вийти з якогось скрутного становища, хтось танцював під пісню перший весільний танець. Тобто для кожного ця пісня – це є якась історія. Це, звісно ж, приємно. Тому моя аудиторія – це все жінки, їм я і дарую цю новинку, для наших найкращих і найвродливіших українських жінок.
