«Можна сказати, що коло замкнулося»: Miss Monique про співпрацю з Robbie Williams, Tomorrowland та «Beauty In Us»
Українська ді-джейка та продюсерка Miss Monique об’єдналася з однією з найвідоміших постатей британської попсцени Robbie Williams для спільного треку «Beauty In Us». Композиція пройшла шлях від демоверсії, натхненної рейв-культурою 90-х, до десятків версій і прем’єри на головній сцені Tomorrowland, а згодом прозвучала наживо на Ібіці разом із самим Роббі.
В інтерв’ю Miss Monique розповідає про роботу над треком, пошук балансу між попом та електронікою, зустріч Роббі з Carl Cox і неочікувану співпрацю з легендарним фотографом Антоном Корбейном.
Як почалася історія «Beauty In Us»? Хто першим запропонував цю колаборацію?
Ця ідея прийшла від команди Роббі. У нього була цікава демоверсія, яка асоціювалася з рейв-культурою 90-х, і йому хотілося доповнити її емоціями та звучанням, натхненними першими вечірками й рейвами тієї епохи.
Моє знайомство з електронною музикою відбулося вже наприкінці 2000-х, тому ця співпраця створила цікавий контраст двох різних музичних епох і нашого особистого досвіду.
У Роббі — десятиліття попмузики й рок-н-ролу, у вас — мелодійний прогресив-хаус. Як ви шукали точку перетину, щоб трек не звучав ні як «поп із електронним продакшном», ні як звичайний клубний трек із відомим вокалом?
Це, мабуть, була найскладніша частина цієї колаборації. Протягом літа в нас було близько 60–70 різних версій треку — ми намагалися знайти правильний баланс і створити щось справді свіже, а не просто піти вже знайомим шляхом «електронний трек із вокалом попартиста».
Майже після кожної суттєвої зміни я тестувала нову версію на танцполі, дивилася на реакцію людей, а потім поверталася в студію, щоб щось покращити, після чого ми узгоджували зміни з Роббі. Через це дата релізу також кілька разів переносилася — у пошуках потрібного балансу ми фактично зірвали всі початкові дедлайни. Але для нас було важливіше довести трек до того стану, яким ми обоє будемо задоволені.
Ви вперше зіграли «Beauty In Us» на головній сцені Tomorrowland. Що ви відчували в той момент, коли зрозуміли, що фактично тестуєте ще не випущену пісню перед величезною аудиторією?
Тут я б трохи уточнила: саме фінальну версію треку я вперше зіграла на головній сцені Tomorrowland. До цього протягом літа я тестувала різні версії на менших майданчиках, щоб зрозуміти, як трек працює на танцполі та що ще потрібно змінити.
Звичайно, хвилювання перед прем’єрою фінальної версії на Mainstage Tomorrowland, ще й із прямою трансляцією на весь світ, було неймовірним. Я отримала такий спектр емоцій, який завжди буде займати особливе місце в моїй пам’яті.
А потім Роббі особисто приєднався до вас на Ібіці й заспівав трек наживо. Яким був цей момент за лаштунками? Чи вдалося вам тоді нормально поговорити після виступу?
О, це точно був один із головних моментів мого літа. Роббі, який спеціально прилітає на Ібіцу, щоб разом виконати наш трек у клубі номер один світу під час легендарної вечірки Carl Cox. Це досі звучить для мене як щось із нереального сну.
Ми встигли зустрітися на саундчеку, швидко повечеряти разом із нашими командами, а після виступу ще й поспілкуватися з Карлом. До речі, що цікаво: ці два легендарні британські артисти з абсолютно різних музичних світів і з кар’єрами тривалістю понад 30 років уперше особисто зустрілися саме того дня.
Як відбувалася робота з вокалом виконавця? Він записував свою партію, орієнтуючись на вже готовий продакшн, чи трек змінювався під його голос у процесі?
На момент, коли я приєдналася до роботи над треком, усі вокальні партії Роббі вже були записані. Тому я працювала вже з готовим вокалом — над його обробкою, продакшном та аранжуванням самого треку. Моєю метою було надати композиції більш фестивального звучання й енергії, але водночас зберегти емоційність вокалу Роббі.
Окрема історія — обкладинка Антона Корбейна. Як він опинився в цьому проєкті і що вам хотілося передати через візуальний образ «Beauty In Us»?
Тут є досить кумедна історія: на момент зйомки я насправді не усвідомлювала, наскільки легендарний фотограф нас знімає.
Так збіглося, що в Роббі був великий концерт у Німеччині, а я виступала на фестивалі за кількасот кілометрів від нього. Наші команди вирішили, що це ідеальна можливість нарешті зробити спільні фотографії.
Коли я приїхала на зйомку, то навіть не знала, хто саме буде нас фотографувати. Можливо, це й на краще — принаймні я менше хвилювалася. Скоріш за все, ім’я Антона десь згадувалося в робочому листуванні, але я просто не звернула на це уваги. І лише коли ми отримали готові фотографії й я побачила підпис Anton Corbijn, до мене нарешті дійшло, що щойно відбулося. Це був дуже приємний шок.
Після «Beauty In Us» що вам цікавіше досліджувати далі: ще більше працювати з артистами з поп- і рок-сцени чи, навпаки, занурюватися глибше в клубну електроніку та експериментальний формат?
Як я вже неодноразово говорила, я дуже люблю баланс. Мені цікаво працювати з молодими артистами, разом створювати щось нове й експериментувати. А також переймати досвід у співпраці з такими легендами, як Роббі, Moby, David Guetta чи Sia.
Для мене одне не виключає іншого. Навпаки, саме можливість поєднувати різні музичні світи й водночас продовжувати розвивати власне звучання зараз здається мені найцікавішою.
Які ваші улюблені треки Роббі?
Мій абсолютний фаворит — «Supreme». Ну і, звісно, куди без «Feel» та «Angels».
До речі, буквально кілька тижнів тому я дізналася, що вокал у Sander van Doorn «Close Your Eyes» — це також голос Роббі. На самому початку мого захоплення електронною музикою цей трек дуже сильно вплинув на мою любов до прогресивного звучання.
Тому для мене в цьому є щось дуже символічне: музика Роббі певним чином була поруч ще на початку мого шляху в електронній музиці, а через багато років ми створили спільний трек. Можна сказати, що коло замкнулося.
Музика та співпраця Miss Monique з артистами світового масштабу показують, що українські артисти можуть бути повноцінними учасниками глобального музичного процесу зі своїм звучанням, аудиторією та власним місцем на найбільших сценах світу.
Спілкувався: Михайло Товтин
