«Осінь, як і літо, подарує прем’єри», — MARDI про майбутні пісні, захоплення Ліною Костенко та чоловіка в ЗСУ

Нове ім’я в українському шоубізнесі MARDI має незвично оксамитовий тембр та цікаві креативні ідеї, які вдало втілює у своїй творчості. Ось, приміром, у пісні «На вірші Костенко». Про цю та нову прем’єру «Віночок» — далі в нашому інтерв’ю. 

Інессо, у вас досить незвичний псевдонім. Розкажіть, як він з’явився і що означає?

Mardi на одній з індоарійських мов означає «гармата» і це певною мірою відповідає моєму запальному, часом вибуховому, темпераменту. Скільки себе пам’ятаю, я інтроверт: емоційна, водночас романтична, схильна до сильних почуттів. Інколи відчуваю реальність у всій гамі напівтонів. Те саме і в музиці – я завжди прагну, щоб слова і звуки влучали в саме серце слухача, щоб змушували пробуджуватись. Псевдонім, мені здається, повністю розкриває мій характер.  

У вас медична освіта і досвід роботи на телебаченні. Коли прийняли для себе рішення розвиватись як співачка?

Насправді десь внутрішньо я для себе це рішення прийняла ще у дитинстві. Мені завжди хотілося сцени йі творчості. Однак, як і більшість дітей, після школи дослухалася до порад батьків і вступила до класичного вишу. В моєму випадку — до Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова. Бажання бути в публічному просторі привело на телеканал, у ранкове шоу. Але весь цей час я думками поверталася до вокалу. Довгий час займалася з командою викладачів і нарешті, коли спробували записати свій перший сингл, зрозуміла остаточно — це дійсно мій шлях.

Розкажіть про вашу нову роботу — пісню «Віночок».

Це одна з найсвіжіших робіт, записана влітку. В ній чітко простежується наша потужна українська енергетика купальських дівочих ворожінь. Цією композицією мені хотілося підтримати тих дівчат, які нині чекають коханих з фронту, які сумують за ними і які, безумовно, хочуть забрати від своїх чоловіків усі тривоги і смутки. Пісня вийшла лірична і водночас доволі танцювальна. Надіюсь, вона сподобається слухачам настільки, щоб стати улюбленим треком у щоденних добірках.

Також не можу не згадати ще один ваш трек — пісню «На вірші Костенко». Ця робота буквально завірусувалася свого часу в соцмережах. Як народилася ця робота?

Зі школи обожнюю творчість Костенко, вважаю її однієї з найгеніальніших поетес сучасності, тому якщо моя пісня змотивує когось ще раз перечитати її вірші, я буду рада. А що ж до самої композиції, то це те, що зараз відчувають мільйони людей. Це бажання помріяти про час, «коли закінчиться війна» і можна буде думати про любов, будувати мирні плани, співати серенади під вікнами коханих, знімати фільми не про воєнні будні, а про щасливі дні на двох.

Вам близька тема фронту? Хтось із близьких зараз у ЗСУ?  

Так, мій чоловік — військовий. Фактично ми одружувались, коли він уже був на фронті і повернувся на короткий період, щоб ми могли дати обітниці один одному. Через тиждень після весілля Василь пережив поранення і зараз має серйозну травму ноги. Частину кінцівки він, на жаль, втратив. Але він справжній боєць і, крім власної реабілітації, знаходить час та сили, щоб підтримувати мене в моїх творчих експериментах.

Якими будуть ваші наступні прем’єри? Вже обрали свій стиль? Чи ви ще в пошуках себе та бажанні експериментувати?

Не хочу забігати наперед і анонсувати те, що зараз у роботі. Скажу тільки, що осінь, як і літо, подарує прем’єри. Що ж до експериментів, то вони однозначно будуть. Хочеться сміливих кроків у відео, хочеться пробувати себе у ліричних роботах і в танцювальних. Якщо артист не експериментує, то він перестає зростати.

Хто з українських колег вас надихає? Можливо, хочете створити колаборацію з кимось?

Мене неймовірно надихають артисти, які своєю творчістю зараз допомагають Україні перемогти, які не втомлюються займатись волонтерством і ті, хто створює якісну українську музику. Я відкрита до колаборацій, але називати конкретні імена не буду — не хочу когось образити, не згадавши в інтерв’ю.

Що вас мотивує рухатися вперед? Можливо, маєте якісь особисті лайфхаки?

Мотивують мої рідні: мій син, чоловік, батьки. Мотивують наші хлопці й дівчата на фронті — вони титани, яким немає рівних. Коли думаєш про військових на передовій, гріх жалітися на втому чи якісь дрібні негаразди. Що ж до лайфхаків, то люблю вставати рано. Так день видається значно довшим і все можна встигнути. Поганий настрій трансформую в тренування з великого тенісу. Це ідеальний вид спорту, щоб випустити пару і зібрати волю в кулак. Прицільні удари по м’ячу привчають фокусувати погляд і не розсіюватися на не суттєве.