Покоління Z вривається в український шоу-бізнес / Діма Волканов, обличчя індустрії

Приклад для багатьох людей, які не вірять у здійснення мрій. Він руйнує стереотипи та доводить, що в українському шоу-бізнесі не існує вікових обмежень. Супер-фіналіст вокального шоу X-Factor 9, бек-вокаліст Serduchka Band – Діма Волканов.

Коли ти вперше усвідомив, що музика – справа твого життя?

– Мені було три рочки, коли це помітив мій дідусь. Всі діти в цьому віці цікавилися машинками і ляльками, а я кожен день прагнув прокинутися раніше, підійти до телевізора і співати пісні гурту “Бутирка” та, на той час, мою улюблену пісню “За глаза твои карие”. Він сказав моїм батькам, що я не погано інтоную, а вони взяли це на замітку. Потім, як і всі хлопці в підлітковому віці, я захопився футболом. Але, в 11 років переді мною постав вибір між цими напрямками. Я обрав музику і абсолютно не шкодую.

Коли ти став працювати в колективі, що тебе найбільше здивувало?

– Простота. Все по-людськи, без піжонства. Абсолютно адекватні люди, які завжди підуть тобі на зустріч, завжди допоможуть, підкажуть. Ніхто тебе не буде засуджувати за твою молодість і не досвідченість.

Перед ким із відомих особистостей пощастило виступити?

– Була можливість виступити перед Ахметовим, Коломойським, Гордоном… Було багато різних знаменитостей, які перебували в залі. Не можу виділити когось одного. У будь-якому випадку – це слухачі. Коли ти знаходишся на сцені, ти займаєшся своєю роботою, а не розгляданням облич в залі. Не важливо, хто там буде сидіти: мільярдер або проста людина. Важливо співати.

Чи були якісь труднощі на початку роботи в колективі?

– Це такий період мого життя, коли я набираюся досвіду і зі мною відбуваються абсолютно різні ситуації: як сумні, так і веселі. Це великий колектив. Це різні люди, різний характер. Страх, в перший час, полягав в тому, щоб мене не сприймали, як молодого “принеси, подай”. Але, на щастя, такого не було. Всі люди в колективі ставляться до мене добре, без вікових обмежень. А взагалі, ця робота приносить мені лише задоволення. Навіть, коли залишається пару днів до виступів, я хочу якомога швидше надіти мої прекрасні вуха (сміється), та вийти на сцену. Тут більше не про труднощі, а про момент набуття досвіду. Причому, як позитивного, так і негативного.

Найстресовіша ситуація на роботі?

– Це був мій четвертий або п’ятий виступ з Serduchka Band. На той момент, я ще не знав ніяких позицій, рухів та синхроннів. У нас був корпоратив в Stereo-Plaza. Я приїхав на роботу на таксі. До виступу залишалося 25 хвилин і я згадав, що забув вуха від костюму вдома. А я, на той момент часу, жив дуже далеко. Мене врятувало лише те, що в чемодані з реквізитом були ще одні вуха. Але тоді, я був готовий до найгірших наслідків. 

Розкажи про взаємини в колективі. 

– Ми всі робимо одну справу. При такому керівнику, не може бути поганого колективу та поганих відносин в ньому. За це, Андрію Михайловичу окремий респект.

Виступ, який запам’ятався найбільше?

– Atlas Weekend 2021. Виступ Вєрки Сердючки в межах цього фестивалю. Дивовижні три дні. 6-го липня я святкую своє 20-тиріччя і проводжу сольний концерт в рідному місті, 7-го числа виїжджаю до Києва, а 8-го липня опиняюся вже на фестивалі, де знайомлюся з Валерієм Меладзе. Після, ми виходимо з колективом на сцену, де стоїть 80 тисяч людей, які танцюють і співають з тобою в одному ритмі. Це неймовірно. Саме завдяки роботі, я проживаю безліч моментів і подій, які запам’ятаю на все життя.

Чи плануєш порадувати глядачів чимось новим? Пісня, альбом, концерти?

– Зараз, з командою плануємо робити серію кавер-концертів, які дуже добре заходять людям. Думаю, це через те, що ми завжди намагаємося підібрати репертуар для різних вікових груп. Здебільшого, ми будемо робити акцент на малонаселені пункти, тому що розуміємо, що артисти, які співають улюблені пісні людей, швидше за все, не приїдуть до цього міста. У нас повністю готова програма. Є команда, яка може займатися технічним питаннями. Але, наразі, все залежить від епідеміологічної ситуації в країні.

Якими ти бачиш перспективи свого кар’єрного росту?

– Хочеться, щоб вони були максимально світлими і яскравими. Я намагаюся робити все для цього. Наразі,  перебуваю в моменті пошуку. Поки не можу зрозуміти, що потрібно для того, щоб цей проект був успішним. Думаю, що коли відбудеться симбіоз досить великого досвіду, розуміння стилізації і того, що потрібно людям, то тоді ми будемо мати гарний результат. Все вийде, просто для цього потрібен час.

Твоє ставлення до хейту. Як вважаєш, чи потрібно на нього реагувати?

– Я обожнюю хейт, а ще більше хейтерів. Це найкращі люди. Вони своїм загостреним почуттям ненависті до мене, кажуть мені про те, що я їм потрібен. Звісно, що у кожної людини своя думка. Просто дехто хоче піднятися за рахунок того, щоб принизити іншу людину. Хтось хоче відчути себе потрібним, знати, що його думка грає велику роль. Нехай в їх розумінні це буде саме так. Продовжуйте писати дурниці, але не забувайте правильно писати ім’я (сміється).

“100% Данилко в молодости” – коментар під одним з твоїх відео на ютуб-каналі. Що скажеш?

– Може бути, в якійсь мірі, в цьому є доля правди, тому що при постійному спілкуванні з людиною (тим більше, такого масштабу), ти, звичайно, хочеш брати від неї усе найкраще. Але, моменти, на які люди вказують: кепка або чорний колір – недоречні. Я носив кепки, ще в школі, до X-Factor՚у та спілкування з Андрієм. Мені завжди подобався чорний колір. На рахунок манери спілкування – так, іноді я і сам це помічаю. Коли ти з однією людиною в спілкуванні проводиш багато часу, якісь фішки, якісь моменти все одно перетягуєш на себе. Так само як і він у мене запозичив декілька фраз. Я беру приклад з хорошої людини і це ніколи не може привести до чогось поганого. Тому, краще бути, в якійсь мірі, схожим на Андрія Данилка і при цьому професійно розвиватися, ніж стояти на місці.

Якими якостями повинен володіти артист?

– Скажу по своїм відчуттям: артист повинен бути чесним. Все має відбуватися через призму позитиву, емоцій і ніякої фальші.

Що важливіше: творчість чи фінансова сторона?

– Це як салат “Цезар” і заправка до нього. Якщо немає заправки, то це вже не “Цезар”. Творчість і фінансова сторона не можуть існувати паралельно. Вони повинні бути єдиним цілим. Зараз, шоу-бізнес – це більше про бізнес, ніж про шоу. Гроші потрібні в будь-якому випадку. Є продукт – його потрібно просувати. Потрібна реклама, команда: фотографи, гримери, піар-менеджери, директори артистів і т.п. Без фінансової складової, як мені здається, артист не може існувати в медіа-просторі.

Чи має сенс поняття “сучасна музика”? Або справжня музика поза часом?

– Однозначно, поза часом. Дуже хотілося б, щоб ми з вами зустрілися через 5 років і згадали хоч одну пісню з нашого сьогоднішнього плей-листа. Звісно, що пісні Магомаєва, Уїтні Х’юстон, групи Queen і т.п. – це назавжди. А сучасна музика з хорошим і якісним продакшеном, крутими словами, але без емоцій – просто пройде повз нас.

Що важливіше: робити музику, яка подобається самому або, яка сподобається всім?

– Все-таки, більше схиляюся до того, що треба робити те, що подобається тобі, прислухатися до своїх емоцій. Упевнений, що обов’язково знайдуться люди, які будуть на твоєму боці, яким зайде те, що ти робиш. Це так само, як я цілеспрямовано сідаю писати пісню і у мене не виходить написати жодного рядка. Інша справа, коли я їду о 12 годині ночі в метро і мені приходить якийсь рядок. Так і народжується ціла пісня. Якщо ти будеш робити те, що в кайф тобі – це буде в кайф людям. Намагатися комусь сподобатися – це бути фальшивим. А артисти не повинні фальшивити. Ні в співі, ні в житті.

Як зрозуміти музиканту, що він не стоїть на місці, а розвивається?

– Постійне написання нового матеріалу та його вдосконалення. Не менш важливі періодичні виступи на сцені, тому що це, перш за все, практика. Чим частіше ти виходиш на сцену, тим впевненіше ти стаєш. Але, мені здається, це все індивідуально. Процес особисто мого розвитку як артиста, буде полягати в записаній пісні і її ротації на радіо. Для мене, це буде великим кроком вперед.

Чи потрібно музикантові мати музичну освіту?

– Я вважаю, що людині при нинішніх технологічних можливостях, це не потрібно. Ти можеш писати певний матеріал і доносити свої емоції через музику, не маючи ніякої музичної освіти. Але, дуже хочеться, щоб більшість, все-таки, її отримували. Тому що, коли ти професіонал, у тебе зовсім інші відчуття. Особисто я, не маю музичної освіти. І коли мені хочеться використати в пісні якийсь ускладнений септакорд, я не можу цього зробити, тому що банально його не знаю. У якийсь період мого життя, мені було лінь ходити в музичну школу, про що я зараз дуже шкодую і намагаюся надолужити згаяне. Тому, звичайно, краще, коли у музиканта є музична освіта.

Як ти готуєшся до виступу? Чи є якісь особисті ритуали?

– Важливо бути в гарному настрої. Все залежить саме від цього. Твій виступ, вокал, експресія на сцені. Тому, намагаюся не думати про погане.

Які риси характеру тобі допомагають вдосконалюватися в професійному плані?

– Я дуже наполегливий. Якщо я чогось хочу, то, рано чи пізно, це обов’язково відбудеться. Якщо говорити про банальні приклади, то в один прекрасний момент, захотів купити собі Sony PlayStation. На наступний день я вже користувався нею. Так і в музиці. Наполегливість, відсутність сором’язливості і дипломатичність. Мені здається, це найголовніше, тому що своїм ставленням до людей, ти показуєш своє ставлення і до професії.

Спілкувалась: Аліна Славська