«Тиха Ніч» Антона Герасименка: колискова, яка не заспокоює, а пробуджує

Що може зробити музика, коли руйнуються будинки, коли ламаються долі й коли тиша стає страшнішою за будь-які звуки? Відповідь на це — у антивоєнній колисковій «Тиха Ніч», яку написав і виконав композитор і вокаліст Антон Герасименко. Ця пісня — крик без крику, біль, загорнута в тишу. Це колискова як акт громадянського та людського спротиву.

Антон Герасименко — композитор, вокаліст, засновник проєкту LosTradition, відомого своїми сміливими експериментами на стику фольку, року й сучасної музики. Він пройшов академічну музичну школу, виступав на великих сценах, але дедалі частіше звертається до витоків, до забутого й вразливого: до мов, до народів, до внутрішнього голосу поколінь.

«Тиха Ніч» з’явилася у відповідь на війну. Але замість публіцистики чи протесту Антон Герасименко обрав мову колискової. Традиційно це пісня, яку співають, щоб заспокоїти дитину. Це голос миру, звернений до всього людства.

«Я хотів написати пісню, яку можна було б заспівати дитині під час тривоги. Не гучну, не різку. Просто теплу і правдиву», — розповідає Антон.

У пісні «Тиха Ніч» народжується тиха надія на те, що тиша колись знову стане безпечною.

Звучання «Тиха Ніч» мінімалістичне: голос, м’який інструментальний супровід, майже невідчутне дихання фольклору й класичної музики. Це пісня, в якій кожен шепіт важить, як постріл, а кожна пауза звучить гучніше за ноту. Голос Антона Герасименка — це не театр і не естрада. Це живий, крихкий звук, наче спів із самого досвіду втрати.

Музичні критики називають її «емоційно обеззброюючою». Вона коротка — всього кілька хвилин, але після неї в залі часто настає тиша, в якій ніхто не наважується аплодувати.

Одна з найсильніших реакцій на пісню сталася під час її виконання на міжнародній конференції на острові Оркас (штат Вашингтон, США). Там зібралися представники корінних народів, правозахисники й делегати від ООН. Пісня звучала в залі, де обговорювали зникаючі культури та наслідки конфліктів.

«Коли ти співав, я плакала. Дякую, що приніс дух України до цього залу», — сказала Антону одна зі спецдоповідачок ООН.

Це був не концерт. Це був момент колективного слухання і колективного співпереживання. Саме там стало зрозуміло, що «Тиха Ніч» — не локальний проєкт, а універсальне висловлювання про війну як втрату, про мир як пам’ять, яку потрібно берегти.

Зараз Антон працює над анімаційним кліпом до пісні. Його буде створено у співпраці з незалежними художниками, які працюють на межі документальної та поетичної візуальної традиції. Також у розробці — хорове аранжування для виконання Нью-Йоркським хором сучасної музики.

Окрім цього, «Тиха Ніч» стане частиною більш масштабного проєкту духовних та антивоєнних пісень, натхненних фольклором, зникаючими мовами та особистими історіями вигнання, втрати й надії.

У світі, де дедалі частіше звучить зброя і дедалі рідше — справжня тиша, такі пісні необхідні.
Ця пісня — як лист у пляшці: послання в майбутнє про те, що навіть у найтемніші часи можлива людяність.

Вікторія Бойко

Дата публікації: 30.06.2025