«Ми не ностальгія — ми база»: Легендарний гурт «Вхід у змінному взутті» – про понад 30 років в хіп-хопі

Український хіп-хоп сьогодні має безліч облич, але його фундамент було закладено ще наприкінці 80-х. Ім’я цьому фундаменту – «Вхід у змінному взутті». Гурт-легенда, гурт-явище, що пройшов шлях від перших фестивальних перемог до платинового альбому ще на касетi «Планове засідання» (1997), який став віхою для цілої культури. Напередодні ювілейного концерту,у клубi «Атлас»присвяченого 30-річчю, ми поспілкувалися з учасниками колективу про справжність, зміни та той ритм, що об’єднує покоління.

Повернення гурту: Зустріч, яка змінила все

Додатковим поштовхом до повернення стало те, що сталося. Після початку повномасштабного вторгнення, несподівано для нас самих, ми побачили нову хвилю інтересу до нашої творчості: випустили вініл альбому «Планове засідання», мерч,  прослуховування на стрімінгових платформах почали стрімко зростати.

Потім Василь Котляров запропонував виступити на фестивалі «Амбасадор дитинства». Після виступу наші фени почали писати і питати, коли будуть наступні концерти. Що особливо приємно — серед них було багато молоді, яка теж почала слухати старі хіти і цікавитися історією українського хіп-хопу.

Ми зрозуміли, що ця музика живе в людях набагато глибше, ніж ми уявляли. Вона з’єднує покоління — і це надихнуло нас повернутися на сцену.

ВІКТОРІЯ КОВТУН, музичний оглядач та куратор архів уукраїнського хіп- хопу: Олександре, ви – одна з незмінних констант гурту з самого початку. Що означають ці 30 років для вас особисто?

ОЛЕКСАНДР СТЬОГАНОВ (продюсер,засновник, автор, соліст): «Тридцять років – це не лише цифра. Це мільйон рядків, тисячі репетицій і сотні концертів. Це наш спільний з вами шлях. Ми починали в підвалах і на студіях на касетних диктофонах, коли ніхто не знав, що такеукраїнський хіп-хоп. Ми його створювали. І ось що я скажу: той самий шум у серці, про який ми читали в 90-ті, – він нікуди не подівся. Він просто став мудрішим, глибшим. І 30 листопада ми випустимо його знову – для всіх, хто пам’ятає, хто відчуває, хто й досі в темряві клубу під «Планове засідання» піднімає руку. Бо це наша спільнаісторія. Наша банда».

Ваш шлях почався ще в кінці 80-х. Як вдалосяне лише зберегтися, але й залишатися актуальними?

NAPILNIK: «Ми не ностальгія — ми база, на якій росте нова хвиля».

Ваші тексти завжди були гострими та соціальними. Чи вважаєте ви хіп-хоп музикою протесту?

 Positiff: «Хіп-хоп — це не музика для слави. Це спосіб говоритиправду тоді, коли всі мовчать».

Що для вас було рушійною силою на початку творчого шляху?

UGO: «Ми несли на сцену те, що відчували. Коли в серці шум, його треба випустити — інакше він тебе зламає».

Який головний принцип творчості «Входу…»?

Big-B: «Ти або звучиш щиро, або не звучиш взагалі. Ми завжди вибирали перше».

Музика та життя нерозривно пов’язані. Що для вас означає цей зв’язок?

DJ Feetel: «Музика — це те, що тримає нас живими. Навіть коли світ навколо змінюється — ритм залишається тимсамим».

Що є головним на вашому концерті? Що має відчувати глядач?

DJ Bloodless: «Музика — це коли мурахи по шкірі. Якщо цього нема — нема й сенсу виходити на сцену».

АНОНС:
Ну що, банда? Звучить знайомо?

30 років потому ми все ще тут. Ті самі хлопці з підвалів і касетників, тільки з ще більшим багажем історій. Наші треки – це саундтрек до вашого життя: від шкільних лав до перших серйозних рішень.

30 листопада 2025 року. Київ. Клуб «Атлас».

Це не просто концерт. Це зустріч. Зустріч старих друзів. Це вечір, коли можна відкласти всі справи, зустріти тих, з ким росли під наші рими, і знову відчути той самий пульс. Приходьте. Тим більше, що після 35 років уже можна не ховатися від дружин, що йдете на «Вхід…». Кажіть, щойдете до психолога – це майже правда. Чекаємо саме вас. Адже без вас – це просто планове засідання. А з вами – історія.

Чекаємо на всіх, хто пам’ятає. 30.11.2025. Клуб «Атлас». Початок – як завжди, трохи з запізненням.