Тривожні сни українського дитинства: піснею «Дитяточко» етногурт «ДахаБраха» та Чорна Хмара привертають світову увагу до порушення прав дитини
На тлі монументальної художньої інсталяції «Чорна хмара» музиканти етногурту «ДахаБраха» торкаються болючої теми — загрози життю та добробуту українських дітей, колективної травми, пов’язаної з викраденим дитинством. Українські діти ховаються в укриттях, гинуть під завалами, втрачають батьків, дім і надію на повернення. Станом на 20 листопада 2025 року отримано близько 20 000 звернень щодо викрадення або примусової депортації українських дітей до росії – частина з цих дітей була усиновлена, інші перебувають у 43 «перевиховних» таборах по всій території рф.; щонайменше 668 дітей загинули та понад 2 200 отримали поранення в Україні.
«Дитяточко» — колискова, народжена у розпал повномасштабного вторгнення. У ній — біль, пам’ять і відчуття несправедливості, що стали частиною щоденного життя кожного українця. Відео знято на тлі Софії Київської — символу історичної тяглості, через яку проступає колективна травма сучасності. Ця колискова — символічна відповідь на цілеспрямоване знищення українського генофонду та депортацію дітей.
У відеороботі «ДахаБраха» поєднує глибоку емоцію, фольклорний вокал і візуальне мистецтво, звертаючись до найціннішого — до того, що було вкрадене й поранене. Це — колискова для всієї нації українських дітей: тих, хто залишився в Україні, хто опинився в окупації, був депортований чи змушений рятуватися за кордоном.
«Як режисерка, я передусім прагнула розкрити ідею музичного твору. Пісня присвячена дітям, викраденим росією, тому всі образи — колиска, зловісна хмара, яблука, що червоніють, фігури музикантів у мандрах — є художнім осмисленням цієї трагедії», — зазначила режисерка Ганка Третяк.
Художній відеоряд та анімація створені з картин фронтмена гурту Марка Галаневича.
“Як з’явилися ці картини? Це був ще один спосіб бути корисним, ще один спосіб говорити — вже не тільки музикою. Кожну картину я створював із думкою про те, що вона стане частиною благодійного аукціону на підтримку України. Художньої освіти я не маю — малюю інтуїтивно, ближче до наїву. Часто поміщаю себе й моїх коліжанок у дивні, нереальні ландшафти — десь між природою та урбаністикою. Там ми ніби шукаємо опору, себе, одне одного. Працюю з акрилом — на полотні або оргаліті. Тепер ці картини живуть у домівках по всьому світу — від Нової Зеландії до Канади. І, звісно, в Україні. У тих, хто любить нашу музику й хоче підтримати країну. Для мене це — велика честь”, – розповів Марко.
Ця відеоробота виходить далеко за межі музичного кліпу. Вона — художній маніфест, що привертає увагу до однієї з найболючіших тем сучасної України — викраденого дитинства. Це не просто мистецький жест, а культурний і політичний акт, який трансформує колективну травму в образ, здатний достукатися до міжнародної аудиторії. Образ «Чорної хмари» стає символом загрози, що нависає над дитинством, а музика «ДахиБрахи» — голосом тих, хто не може себе захистити.
Відео фіксує український досвід і робить його видимим у глобальному культурному просторі. Воно нагадує: мова не про статистику, а про долі конкретних дітей, які ще можна врятувати.
Довідка:
«ДахаБраха» — український етногурт, створений у 2004 році театральним режисером Владиславом Троїцьким для проєкту «Україна містична» в Центрі сучасного мистецтва «Дах». Назва походить від слів «давати» та «брати» зі словника Грінченка. Завдяки широкій географії виступів — від Південної Америки до Австралії — гурт вважається культурним амбасадором України у світі.
Знищення і відродження: «Black Cloud» та «No Fate» на Burning Man
«Black Cloud» — монументальна інтерактивна інсталяція заввишки 15 метрів, завдовжки 30 і завширшки 17, вагою 8 тонн. Складається з 45 надувних форм, наповнених понад 2500 кубометрів повітря. Усередині — стробоскопи, що імітують блискавки, і музична композиція, створена зі звуків війни, записаних у Запорізькій області музикантом Денисом Васильєвим, оброблених електронним артистом Involver, за участі саундпродюсера DJ Tapolsky. Ідею інсталяції розробив художник Олексій Сай. Генеральний продюсер — Віталій Дейнега, виконавча продюсерка — Марія Мороз.
24 серпня, у День Незалежності України та перший день Burning Man, буря зруйнувала інсталяцію — хоча вона була розрахована на такі умови, вітер розірвав конструкцію за лічені хвилини.
Утім, вже за три дні команда Ukrainian Witness створила нову інсталяцію — «No Fate», з уламків попередньої. Вона стала символом відродження й опору. Напис «No Fate» — скорочення від «No fate but what we make» («Немає долі, крім тієї, яку ми творимо»). Цей меседж — відповідь фаталізму: майбутнє не визначене, ми формуємо його власними діями.
Проєкт реалізовується за сприяння Міністерства закордонних справ України та у партнерстві з Українським інститутом. Створення та логістика інсталяції фінансуються грантовою програмою Black Rock City Honoraria Program, американськими меценатами, організаціями ІСАР Єднання, International Renaissance Foundation та приватними меценатами — Катериною Загорій, Олександром Яковенком та Олександром Почкуном.
