Хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу Танцювати Хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу Тебе цілувати ее Хочу, хочу, хочу, хочу Жити відчувати Мирне небо понад головою хочу мати
Казали люди – норовлива Замріяна й така мінлива То сонце на душі, а то – гроза
Шукає в прохолоді вітру Тепло, яке дарує літо А у туманах – сині небеса
Зійшла зоря А я не сплю Рішу сама Кого люблю
Хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу Танцювати Хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу Тебе цілувати ее Хочу, хочу, хочу, хочу Жити відчувати Мирне небо понад головою хочу мати
Казали: “Буде неможливо Тримати те, що відпустила Немає у минуле вороття”
Нехай собі говорять люди Та зможу серцем я відчути Того кого шукала все життя!
Зійшла зоря А я не сплю Рішу сама Кого люблю
Хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу Танцювати Хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу Тебе цілувати ее Хочу, хочу, хочу, хочу Жити відчувати Мирне небо понад головою хочу мати
Зійшла зоря А я не сплю Рішу сама Кого люблю
Alena Omargalieva представляє нову композицію «Зійшла зоря» — одну з найособистіших і найтепліших робіт у своїй творчості. «Особливо важливим для мене стало те, що в цій роботі я змогла зафільмувати своїх батьків. Це момент, який назавжди залишиться зі мною — як щось дуже справжнє і безцінне. І ще більш глибоким це робить те, що голос моєї мами звучить у цій пісні. Це ніби зв’язок, який тепер закарбований у музиці назавжди — на роки. Не менш значущою стала й відеоробота. У цьому кліпі мені вдалося зібрати разом усю мою велику родину: маму, тата, сина, сестру, тітку, дядька, племінниць… Ми сіли за один великий традиційний український стіл. У часи, коли для України особливо важливо відчуття єдності, підтримки та опори, ця робота стала для мене саме про це. Про те, як родина тримається, як ми залишаємося разом навіть у непрості періоди, і як такі прості речі, коли ти збираєшся за родинним столом, набувають особливої цінності. Для мене цей кліп — також про культуру. Про те, як важливо сьогодні підтримувати, показувати й проживати українські традиції. Український стіл, родинне коло, єдність — це жива культура, яку ми передаємо далі. І саме в поєднанні з сучасним звучанням вона набуває нового сенсу та сили. Це моменти, які відгукуватимуться в серцях і душах людей ще не одне покоління», — ділиться Alena Omargalieva.
