Діана Данилюк: «Хочу, щоб глядач не лише почув мою музику, а й відчув її»

У юному віці Діана Данилюк уже впевнено заявляє про себе авторськими піснями, сміливо експериментує зі звучанням і поєднує музику з хореографією. В інтерв’ю вона розповіла про перші кроки на сцені, натхнення, захоплення K-pop, підтримку родини та мрію ніколи не зупинятися на шляху до своєї мети.

Ти займаєшся вокалом із чотирьох років. Чи пам’ятаєш момент, коли зрозуміла, що музика стане важливою частиною твого життя?

Це був концерт у його музичній школі, де виступав мій брат. Він грав на гітарі й співав. Після цього я теж захотіла піти його шляхом і почати співати, тому почала просити батьків записати мене на вокал. Оскільки я була ще зовсім маленькою й не дуже добре розмовляла, мама сумнівалася, чи взагалі таких дітей беруть на заняття. Але мої сльози та благання почув один із директорів школи, і саме так я потрапила до Школи естрадного виконавства Dream School. Відтоді музика й творчість стали невід’ємною частиною мого життя та його головним сенсом.

Ти самостійно пишеш тексти та створюєш музичні ідеї для своїх пісень. Звідки найчастіше приходить натхнення?

З життя. На жаль, ми живемо у вирі дуже страшних подій у нашій країні, тому в моїх піснях багато емоцій, переживань, роздумів про внутрішній стан, а також про радість, надію та віру в майбутнє. Зазвичай усе починається з якоїсь події або сильного почуття. Коли вже не можеш тримати це в собі, відкриваєш нотатки й починаєш писати. А вже потім, коли текст готовий, слухаю різні музичні ідеї й відчуваю, яка мелодія найкраще передає його настрій.

Новий сингл «СИРЕНА» розповідає про внутрішній голос і сміливість бути собою. Чи була у твоєму житті ситуація, коли тобі довелося обирати між думкою інших і власним серцем?

Так, і таких ситуацій у моєму житті було дуже багато. Інколи мої погляди не збігаються, наприклад, із думкою мами чи інших людей. Часто ми боїмося когось образити своїми рішеннями або вчинками, хоча насправді в них немає нічого поганого — вони просто відрізняються від бачення інших. Я вважаю, що кожен має право на власну думку й власний шлях. Тому зазвичай обираю бути чесною передусім із собою. Мені здається, що для творчої людини це особливо важливо, адже саме особистість, її досвід і внутрішні відчуття стають основою для створення музики.

Від пісні до пісні твоя творчість стає більш зрілою. Як тобі здається, чим сьогоднішня Діана відрізняється від тієї, яка випускала свої перші авторські роботи?

Так, але з кожною новою авторською піснею Діана, тобто я, стає трохи іншою. Кожна пісня — це новий етап мого розвитку. Я постійно намагаюся експериментувати зі стилем, шукати власне звучання й той формат, у якому почуваюся по-справжньому комфортно. Мені важливо не стояти на місці, а рости як артистці та як особистості. Я постійно працюю над собою, і мені здається, що з кожною новою піснею моя музика стає щирішою, глибшою та професійнішою.

Ти захоплюєшся K-pop культурою та вивчаєш корейську мову. Що саме тебе найбільше надихає в корейській музичній індустрії і чи хотіла б ти колись поєднати українську музику з елементами K-pop?

Мене надихає енергія та яскравість K-pop-пісень. Коли слухаєш таку музику й не можеш всидіти на місці, а хочеться танцювати, — це неймовірне відчуття. Я вже експериментувала з цим стилем у пісні «У ритмі», і можу трохи привідкрити завісу: мій наступний реліз теж буде у стилі K-pop. Зараз ми з командою активно працюємо над кліпом, тож зовсім скоро ви знову почуєте від мене щось нове, яскраве та цікаве.

Останні два роки ти активно займаєшся хореографією, і танці вже стали частиною твоїх кліпів. Наскільки важливо для тебе через рухи передавати емоції пісень?

Для мене танець — це ще одна мова, якою можна ще глибше передати сенс, настрій і вайб пісні. Саме тому я приділяю так багато уваги хореографії: хочу, щоб глядач не лише почув мою музику, а й відчув її.

Окрім цього, танці стали для мене справжньою терапією. Вони допомагають переживати найскладніші моменти життя, виплеснути всі негативні емоції, позбутися внутрішньої напруги та відчути легкість. Після тренувань я ніби залишаю втому й переживання позаду, а натомість отримую чисті думки та нові сили. Для мене це дійсно працює.

Твій старший брат також займався музикою і став для тебе одним із перших натхненників. Які найцінніші поради ти отримала від нього?

Найголовніше для мене те, що сьогодні мій брат — це людина, яка завжди мене підтримує. У всіх моїх ідеях, починаннях і творчих пошуках. Але для нього я завжди залишатимуся молодшою сестричкою, адже між нами велика різниця у віці. Тому його поради я інколи сприймаю як повчання, а в підлітковому віці, як відомо, до такого часто ставишся з певним спротивом.

Проте з часом я зрозуміла, що мені є чому в нього повчитися. Я захоплююся його життєвою позицією, тим, як швидко й виважено він приймає рішення, як підтримує мене й маму в будь-яких ситуаціях.

Пригадую один випадок. Під час зйомок кліпу на пісню «Не зупиняйся» виникла несподівана проблема: один із гітаристів не зміг приїхати. За сценарієм у кадрі мав бути гурт із чотирьох музикантів, і потрібно було терміново знайти заміну. Влад, не вагаючись, приїхав і взяв участь у зйомках, хоча, цілком можливо, мав власні плани на той день. Саме в таких моментах і проявляється справжня підтримка. Для мене це і є найцінніше в наших із братом стосунках.

Якби ти могла звернутися до себе через десять років, що б побажала майбутній Діані?

Ніколи не зупинятися й завжди рухатися вперед, якими б складними не були обставини. Я вірю, що після чорної смуги завжди настає біла, і саме ця думка допомагає мені не опускати рук. А музика для мене — це те, що допомагає швидше переживати труднощі й знаходити сили рухатися далі.

Ще я хотіла б навчитися бути менш самокритичною. Іноді ми самі ставимо собі найбільші перепони через сумніви. Тому хочу частіше довіряти собі, вірити у власні сили й ніколи не сумніватися, що обов’язково досягну своєї мети.