Сказати, що це мистецтво я не можу: Семен Горов про сучасні кліпи, першу співпрацю з “Океан Ельзи” та створення легендарних мюзиклів

Ми продовжуємо нашу рубрику «Обличчя індустрії» розмовою із режисером, роботи якого — класика нульових. Це Семен Горов, український режисер, якій багато років створював українцям новорічний та різдвяний настрій. Усі улюблені мюзикли (“Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Попелюшка”, “Сорочинський ярмарок” та інші), кліпи золотого складу гурту «ВІАГра», нетлінні україномовні відеороботи Ані Лорак – все це робота неповторного Семена Горова.

Мюзиклу «Вечорі на хуторі близ Диканьки» рівно 20 років. Саме у новорічну ніч з 2001 на 2002 його побачили мільйони телеглядачів та телеекранах. Коли створювали цей фільм, було відчуття, що це на роки?
Ми отримували задоволення, про якусь значущість не думали. Намагалися викручуватися в рамках бюджету, в рамках цього жанру. Старалися щось зробити краще, аніж цього очікують. 

Коли отримали замовлення на мюзикл, то одразу погодилися?
Знаєте, це відбулося логічно. Ми знімали до цього музичні номери у новорічному вогнику, один рік, потім другий. Коли запропонували зняти новорічний мюзикл, то я сказав, що чому б і не зняти. Якусь драматургію придумати. Мене запитали, наприклад, що це може бути. Ось ми і придумали «Вечори на хуторі близ Диканьки», щоб зробити щось таке більш цілісне. Ну і так воно вийшло, потім запрошували ще і ще. 

Ви були один із перших кліпмейкерів України, а у нульових взагалі одним із найтоповіших. Чому зараз менше знімаєте?
Я вважаю, що кліп, все ж таки, діло молодих людей, юних, яким хочеться себе проявити. Ми хотіли зробити щось нове, викаблучуватися, випендрюватися. Зараз теж знімаємо кліпи, але вже інший час, інший світогляд. Стало більш цікаво знімати якійсь історії, а не просто там щось. Тоді ми просто шуткували, робили, що хотіли та й все. 

Яким було ваше перше відео? Пам’ятаєте ті проби пера? 
Це була моя дипломна робота в Карпенка-Карого. Відео на пісню «Lad Zeppelin», вони правда не знали про це. Не встиг їм повідомити 🙂 А ось перший серйозний кліп для телебачення — це був кліп для співака EL Кравчук «Доля».

«Там, де нас нема» — теж один з найперших у вашій творчості?
Мій друг Віталій Клімов був продюсером “Океан Ельзи”, тому я знімав кліп “Там, де нас нема”. Я ще навчався в інституті на кінофакультеті. Ми взяли там камеру, плівку ми купували у воєнних, яка називалась «адваша» (вона для аеро-зйомки, розвідки). Взяли саме цю, бо вона дешева, майже безкоштовно дісталася. Знімали недалеко, на Печерську, в Парку Слави, на сходах. Щоб не їхати в Одесу (як по сценарію), ми знайшли схожі сходи і знімали там. 

Як приходять до вас ці ідеї?
Буває, по-різному. Вмикаю пісню, слухаю. Що бачу, то і знімаю. Щось бачу, щось пишу, щось розказую, щось потім ще раз слухаю. Буває, що насниться. Буває, що не іде. А буває, що за хвилину приходить в голову. 

За всю вашу фільмографію, що прийшло моментально і це дуже сподобалось людям і кліп, справді, вийшов знаним?
– Майже все.

В репортажі зі зйомок кліпу «Розкажи», Ані Лорак сказала, що була в захваті від всіх ваших ідей. Ви, взагалі, легко з артистами спілкуєтесь?
От, до речі, Ані Лорак. Я придумав сценарій цього кліпу, ми його затвердили. І наступного ранку, в той день, коли ми мали знімати, я прокинувся і зрозумів, що не хочу знімати той сценарій.

А яким він був з самого початку?
Я вже не пам’ятаю про що, але була якась історія. Я пам’ятаю, що у нас зйомка починається о восьмій ранку, а я о сьомій подзвонив Кароліні і сказав, що мені наснився інший сценарій. Думав, що вона мене зараз відправить далеко і надовго, але вона погодилась і їй сподобався новий сценарій. І таке буває теж. Ми приїхали на знімальний майданчик, я кажу всій групі «сорі», ми знімаємо новий сценарій.

У вас є своя команда? Чи ви постійно співпрацюєте з різними людьми?
Коли ми робили багато кліпів, конвеєрно, то, звичайно, була своя команда, яка переходила з кліпу в кліп (оператор Олексій Степанов, художник по костюмах Анжела Лисиця, художник по гриму Анжела Посохова). Ми знімали багато. Зараз я займаюсь і театром, і кіно. Тому, наразі, кліпи —  це така невеличка частина мого творчого здобутку. 

Якщо говорити про кліпи гурту ВІА Гра, а саме «Океан и три реки». Як до вас приходили ці ідеї, що дівчата там ніби з картини. Сиділи, думали? Чи просто послухали пісню і “воно прийшло” до вас?
Мені здається, що цей кліп я придумав на відпочинку. Десь на морі.

Минулого року виповнилася 20 років кліпу «Полуднева спека». Були якісь цікаві моменти на зйомках цієї літньої історії?
Приїхали туди на тиждень десь, відпочивали, знімали. Знімали просто на вулицях Ялти, на Набережній, в Гурзуф їздили. Просинались о четвертій ранку. Класно було. 

Є ностальгія за тими часами? Чи ви ніколи не оглядаєтесь назад і живете тільки планами на майбутнє?
Звісно, що є приємні спогади. Це був класний час. І зараз класний час. І буде ще класний час. В мене рідко ностальгія. Зараз теж цікаво, але по-іншому. Інші артисти, інший час, інші проєкти. 

Сучасні українські артисти – це для вас певний новий етап? Для вас ці артисти інші? Як вам зміни у музичній індустрії?
Тоді, були автори пісень, композитори, поети, були співаки, які виконували ці пісні. Був якійсь вокальний аспект. Зараз – інший час. Скажімо, в сучасній музиці (поп індустрії), ти вже не завжди знаєш про те, хто є автором цієї пісні. Я вже не кажу про поезію, яка зникла. Зараз можна знімати кліпи на телефон, можна взагалі їх не знімати. Можна говорити в мікрофон будь-що. Сучасна музика стала менш академічною. Стала більш доступною. Це теж, мабуть, класно. Мій (син – ред.) слухає таку музику, де я взагалі жодного слова не розумію. І в цьому теж є свій прикол. Це цікаво.

А роботи колег дивитись? Колосовський, Бадоєв, можливо? Чи не оцінюєте їх?
Дивлюсь, коли є можливість. Мені подобається. Наразі, мені подобаються більше гумористичні роботи. Мені здається, що це перестало бути якимось  мистецтвом. Це більше жарти. От, наприклад, там «Гуси» Wellboy. Мені подобається, але я бачу певні недоліки, але всім на це начхати. Це зроблено з гумором. Прикольна ідея. Сказати, що це мистецтво — я не можу. Це зроблено «на колінці», дуже багато прийомів взято з західних кліпів. Це теж не мистецтво. 

А які кліпи – мистецтво?
Деякі кліпи Алана Бадоєва мені подобаються. ВІА Гри, наприклад, «Цветок и нож». Свої деякі мені не соромно дивитись. Однак, думаю, що моя краща робота ще попереду. Коли пісня і картинка, вони пов’язані між собою – це мистецтво, але, мабуть, пройшов вже той час. Зараз, наприклад, я хочу зняти кліп для молодого артиста на телефон (вертикальний формат). Він буде півтори хвилини тривати. Ми, навіть, пісню всю не можемо дослухати. Інший час, скролінг. Інша швидкість. Слухають якийсь уривок. Я не кажу, що я і це не сприймаю. 

Був період, коли ви знімали дуже багато кліпів ВІА Грі. А потім, цим почав займатися Бадоєв. Це через те, що розійшлись погляди? Чи був якійсь конфлікт?
Ніякого конфлікту не було. Ми працювали дуже довго, 7 років. Просто, мені здається, всім потрібна була пауза, перерва. Це творчий союз.

Ви часто відмовляли артистам в кліпах?
Інколи. Я завжди відмовляв, коли я відчував, що ці гроші, які артист хоче витратити на кліп, вони для нього дуже важливі. Коли я відчував, що пісня слабенька і цей кліп нічого не дасть. 

А найбільша сума, яку вам давали кліп? 100 тисяч доларів, 150?
Так, бувало і таке. 

А які це кліпи були? Супердорогі?
Мабуть, були. Зараз, таких грошей на кліпи, майже не витрачають. Просто, тоді, кліп був інструментом продажу артиста. А зараз не ті часи. І на телебаченні зараз падають рейтинги. 

Ви були продюсером гурту SMS. Як вам такий досвід?
Ой, я не був продюсером гурту, я був продюсером пісні «Последний раз». Я написав пісню, придумав текст, музику, зняв кліп і його розповсюджував. Це важче. Це не моє. Це був досвід.

З приводу театру? Це завжди ви хотіли там розвиватися? Чи це з досвідом прийшло? 
В мене є освіта і режисера кіно, і режисера театру. В театрі я працював ще студентом. Мені театр подобався завжди, і подобається. Зараз у нас підготовка до іншого проєкту. Мене цікавили різні жанри. 

А от кіно? Довгий метр, по суті. Як вам працюється? Легше ніж на кліпах чи важче?
Мені все одно. В кіно, на телебаченні чи в театрі. Ти по-різному готуєшся до різних жанрів. Але, все одно, це робота режисера. Мені найбільше подобається, коли в мене в сезоні одна вистава, одне кіно і два кліпи. Поєднувати – ідеально. Тоді мені нічого не набридає. 

Раніше було модно виїжджати за кордон, там знімати кліпи. Це така тенденція? Чи були гроші?
Ми і зараз багато знімаємо за кордоном. Це екзотика. Глядач хоче бачити якійсь пейзажі. За ціною, мені здається, цілком однаково. Що в Україні, що за кордоном. За кордоном можна знайти якихось партнерів. 

Чому сучасні артисти менше до вас звертаються? 
Я не знаю, так вийшло.

Зараз мегаможливості для кіно та відеовиробництва. Це пішло на користь? Чи, навпаки, шкодить?
Це різні жанри. Наприклад, «Аватар» – це повністю намальований фільм. Є фільми, де взагалі немає графіки. Ці фільми складно порівнювати, але вони обидва класні (з графікою та без). Тому, комусь подобаються з артистів та режисерів намальовані кліпи з великою кількістю ефектів. Мені не дуже таке подобається. Це нормально. В кінці 90-х цих нещасних кліпмейкерів було дуже мало, по пальцях перерахувати. Чоловік 6. А зараз їх 100, до прикладу. 

Якщо згадати той час. Як відбувалось ваше становлення як кліпмейкера?
Я вчився на режисера. Я виріс на музичних фільмах. Тому, мабуть, через це. За свою кар’єру я зняв більше всього естрадних кліпів. Парадокс в тому, що я взагалі таку музику не слухаю. 

Коли починали свій шлях, були у вас якійсь заповітні мрії, які ви втілили, або ще не встигли (професійні)? 
В мене є мрія зняти фільм по своєму сценарію. Сценарій вже є, писав сам. Маю надію, що так буде. Це комедія. 

Конект артиста та режисера – він важливий?
Я думаю, що гарна робота не можу утворитись, якщо немає такого конекту з акторами, артистами. Повинна бути повна довіра. Мають, мають бути майже родинні стосунки. Треба говорити один одному правду. 

Що зараз плануєте? Більше театром зараз займаєтесь?
Я маю надію на те, що у нас не буде “повного локдауну”. Тоді вийде нова вистава. Театральна робота, прем’єра. Я там не тільки режисер, а ще й граю роль. Ще в мене є школа акторської майстерності. Декілька кліпів та документальних фільмів. Якщо в країні буде все добре, то і у нас буде все добре.

Розмовляв: Юліан Новак
Розшифровка: Аліна Славська
Фото: Ірина Савенко