North Posse: про артиста із Макіївки з міжнародним успіхом
Від перших треків на SoundCloud до міжнародних турів і співпраці з артистами, яких колись слухав сам, шлях North Posse складався з нічних сесій у FL Studio, постійних експериментів і бажання знайти власний звук. В інтерв’ю артист розповів про Макіївку, меланхолію у своїй музиці, андеграундну епоху SoundCloud, вплив війни та те, чому досі не хоче підлаштовувати творчість під тренди.
Розкажіть про North Posse для наших читачів.
North Posse — це я. Не якийсь проєкт чи образ. До цього псевдоніма в мене було багато інших — CreepKillah, Triple808nine, Cody Virt, Raff Siemens, Jesus Wept. Але щоразу, коли я шукав свій звук, змінював і підхід до музики. А для повного занурення потрібен був метч у всьому — навіть у псевдонімі, щоб усе працювало як єдине ціле. Так і з’явився North Posse. Це не гурт і не об’єднання, як багато хто звик думати. Хоча до мене часто звертаються у множині, бо posse — це «загін».
Ви починали із клауд-репу та естетики $uicideboy$. Що з того періоду досі залишилось у вашому звучанні чи світогляді, а від чого ви свідомо відійшли?
Мені подобається нескінченна меланхолія в музиці з нотками надії на краще. Думаю, саме цей настрій і досі залишається в треках тих артистів, яких я слухаю. Постійна мінливість мелодій теж пішла від них. А якщо говорити про те, чи відходжу я від чогось — усе залежить від задуму релізу. Іноді до певного звучання варто повертатися — це своєрідна рефлексія.
Ви говорили, що спершу сумнівалися через “пізній старт”. У який момент з’явилось відчуття, що ви вже не просто експериментуєте, а справді будуєте власний шлях у музиці?
Спочатку це не сприймалося як хобі. Кожен трек я одразу викладав на SoundCloud чи інші платформи. Коли вперше сів за програму, одразу зрозумів — це моє. А експерименти завжди йдуть тільки на користь. Без них неможливо знайти щось нове.
Наскільки Макіївка та Донеччина вплинули на ваше внутрішнє відчуття музики? Чи є речі з дитинства або середовища, які досі відчуваються у ваших треках?
Ну, куди ж без Макіївки. Саме тому місту й середовищу завдячую тією самою меланхолією з нотками оптимізму. Класичне провінційне місто, яке назавжди залишилося у 90-х.
SoundCloud-сцена свого часу була окремою культурою зі своєю атмосферою та правилами. Що вам дала саме та андеграундна епоха, чого зараз, можливо, бракує сучасній сцені?
У той час SoundCloud був як казино. Кожен трек міг «вистрілити» й принести тобі що завгодно. Саме через цей шанс тоді було багато сильних артистів, які не боялися показувати щось цікаве, круте й, головне, оригінальне. Не існувало нескінченної кількості туторіалів на YouTube чи «злитих» проєктів — усі буквально полювали за всім, намагаючись знайти рецепт того самого секретного соусу. Зараз підхід уже інший, а головною платформою став TikTok.
Ви багато працювали паралельно з музикою: заклади, нічні сесії у FL Studio, постійний пошук семплів. Як той період сформував ваше ставлення до творчості та дисципліни?
Де б я не працював, завжди знав: це лише спосіб виживання. Жодного майбутнього в роботі «на когось» я для себе не бачив. А розвиватися в музиці за мене ніхто не буде. Тому доводилося жертвувати сном, вибивати собі вихідні, лікарняні чи відпустки. Яким би втомленим не був — усе одно сідаєш за «залізо».
У вашій історії є постійний рух — Макіївка, Київ, бажання виїхати в Європу, міжнародні колаби. Що для вас сьогодні означає “свій дім” і чи пов’язуєте ви це поняття з конкретним місцем?
Усвідомленим домом для мене став Київ. Було б, звісно, круто колись приїхати в гості до Макіївки. Але я розумію, що, найімовірніше, цього вже не станеться.
Повномасштабна війна стала для багатьох музикантів точкою переосмислення. Як вона змінила вас не лише як артиста, а й як людину?
У перші дні було дуже багато пропозицій виїхати до когось у Європу від незнайомих людей в Instagram. Люди пропонували допомогу, висловлювали співчуття й підтримку. Як це мене змінило? Точно не в кращий бік. Для мене це вже другий кошмар у житті, і я думав, що вдруге буде легше. Але виявилося зовсім навпаки. Нескінченна тривожність.
Зараз вам пишуть артисти та лейбли, яких ви колись самі слухали. Чи був момент, коли ви буквально не могли повірити, що це відбувається саме з вами?
Так, це сталося, коли мені написав Mikey The Magician. Він настільки тепло відгукнувся про мою творчість, що я спочатку подумав: це якийсь шахрай. А я ж буквально виріс на його бітах. Потім ми зідзвонилися, і я страшенно переживав, що доведеться вивчити англійську за один день. Але все виявилося не так страшно. Він постійно казав, що в мене велике майбутнє і що зробить усе можливе, аби я швидше його досягнув.
Ви дедалі більше займаєтесь продюсуванням. Що вас найбільше захоплює у роботі над чужим звучанням? З якими артистами ви працювали?
Багатьох артистів я чув на своїх бітах. Але окремо виділив би Ramirez і Pouya. Їхній стиль мені найближчий і найзрозуміліший.
Якщо озирнутись на весь шлях North Posse, від перших треків у кімнаті до міжнародних турів, як би ви самі описали головну емоцію або ідею, яка проходить через усю вашу творчість?
Головне — щоб творчість, яку ти робиш, у першу чергу подобалася тобі самому. Не варто йти на поводу у стримінгів чи трендів.
