“Головна мета – розширити лор (тло) української сцени, довести, що нове звучання існує і воно круте”, – співак Райчу про новий альбом

Герой нового інтерв’ю МУЗВАР – співак Райчу. На сьогодні артист має сталу авдиторію на стрімінгах у 30k слухачів та планує продовжувати творчу експансію на українському музичному ринку. “Що це за покемон” та у чому суперсила Райчу – далі у інтерв’ю.

Райчу, в чому унікальність твого проєкту? Хто з колег тобі імпонують, хто надихає?
Головна унікальність моєї музики – мультижанровість та повна відсутність меж у звучанні. Здебільшого, це трохи ускладнює мій рух як артиста, але роблячи пісню, я хочу транслювати свої емоції в моменті, а не робити щось конкретне, за шаблоном чи в якихось обмеженнях, тому і виходить різна музика. Я максимально чесний зі слухачем. Якщо говорити про улюблених артистів з точки зору впливу – це My Chemical Romance та Lana Del Rey. Перші, в якомусь плані, сформували мої візуальні та стилеві вподобання, а в музику другої я закоханий з 15 років. По суті Lana та її творчість плекала в мені любов до мистецтва. Серед українських артистів мені важко когось виділити. З нових імен – альбом Rennie Cares дуже сподобався, це прямо “вау”.

Хто твій слухач?
Першочергово – людина, яка знаходить себе в покладених мною історіях на музику. Я стикався з дуже-дуже різношерсними людьми, які мене слухають – і 15-річні максималісти, і 30-річні зрілі сформовані особистості. Тому я не можу виявити конкретну категорію. Мої слухачі це ті, хто відчуває мене.

Чим саме новий альбом Райчу відрізняється від попередніх робіт?
Найголовніше – це звучання. Майже всі минулі релізи я просто записував, зводив, викладав в інтернет. Цей альбом збирався по крупинках з січня. Мінялись аранжування, зведення, порядок треків, їхня кількість. Я хотів зробити повноформатну платівку, в якій буде прослідковуватись історія. І гадаю, в мене вийшло, адже альбом направду цілісний, зі своїм «розвитком ліричного героя», який через свою «надмірну легковажність» з початку альбому, поступово проходить крізь біль, до якої він явно не був готовий. Тобто найголовніша перевага цього релізу – зміна мого особистого підходу до власної творчості.

Чи не має остраху не отримати масштабування у творчості?
Я не маю такого страху і я не вважаю, що я працюю у “вузькій ніші”, скоріше наш слухач поки що занадто не готовий і слухає «вузький спектр музики». Та і як я казав вище, я в принципі не працюю в одному жанрі. Так, у мене є свої фірмові фішки, які стосуються більше манери написання текстів та мелодичних конструкцій голосу, але я доволі часто експериментую зі звучанням.

Хто твоя команда? В чому суперсила команди?
Моя команда почала формуватися відносно недавно. Пройдусь трохи “по основних ролях”. Наталі – моя дівчина, яка дуже сильно допомагає мені з ідеями для соцмереж, придумує всякі цікаві промо-штуки, постійно мене знімає і фоткає на виступах, та і взагалі – надихає у всьому. Міша – мій менеджер, завдяки якому про мене все більше дізнаються через медіа та у музичних колах, він активно шукає мені події для виступів. Слава – штатний фотограф, часто робимо разом фотосети, і тільки з ним! Діма – прописує мені план для Тіктоку, який я за браком часу не встигаю робити (ред. – сміється), але принаймні вже більше дотримуюсь його пропозицій. Павло – чувак, який написав більшість аранжувань, він зачинатель цього звуку не менше ніж я. Остап і Максим – звукарі, які все це діло збирають, іноді один, іноді інший. Ще є багато людей “на аутсорсі”, з якими я працюю з різних питань, але скоріше не системно. Я мрію в майбутньому створити повноцінну команду, адже зараз вона від релізу до релізу нерідко змінюється, але ті, кого написав – вже залишились зі мною, сподіваюсь, надовго. А так, команда повноцінно сформована – це найважливіше, бо без команди творче вигорання приходить швидко.

Як повномасштабна війна вплинула на твою творчість? Як, на твою думку, вплинула на музичну індустрію?
Я зрозумів важливість мови, вагомість формування та розвитку нашої культури нами. Я перестав навіть думати про те, що можна писати російською. Подивіться, на ринку зʼявилося багато крутих україномовних музикантів. Хотілось би менше сенсової концентрації на темі війни, адже більшість таких пісень зараз – максимально заангажовані та кон’юнктурні, створені з метою заробити, а не задля прогресу у креативній сфері.

Яка головна мета у проєкту Райчу?
Головна мета – розширити лор (тло) української сцени, довести, що нове звучання існує і воно круте, що «автотюн» (який на заході, до речі, активно використовується з 2007 року) – це не чіткод для тих, кому ведмідь на вуха наступив, а просто інструмент для додаткової стилізації звуку. Та й в принципі, додати сучасного стильку в індустрію, бо, як на мене, його дуже не вистачає.

Опиши український шоубізнес сьогодні? Чого йому не вистачає?
Український шоубізнес у стані стагнації. Більшість того, що я чую – абсолютно комерційна музика, зроблена задля заробітку, а багато дійсно талановитих людей, просто не мають можливості бути почутими.

Розкажи про відео та взагалі візуальне оформлення проєкту Райчу.
В цілому візуал для музикантів – дуже важливо, бо він розкриває музику додатково, а іноді взагалі з іншого боку. Я не сильний прихильник тіктоку, бо дуже люблю кінематограф і кліпи, я трохи “задрот” в цьому, тому я хотів би орієнтуватись на кліпах. І якщо мав би більше грошей, давно б робив їх багато. Фактично, мій тизер альбому – це перша серйозна відеоробота, зроблена з командою. До цього я випускав вже 4 кліпи, але там це була просто робота оператора, на ходу, а монтажив я сам. В майбутньому планую робити круті кліпи.

Музика для тебе – це робота, бізнес, інвестиція чи хобі?
На цей час, однозначно хобі. У мене є робота, якою я заробляю, в музику поки тільки вкладаю. Але в цілому, бачу себе тільки на сцені, і переконаний, що буду розвиватись в цьому плані.

Перший сольний концерт Райчу заплановано на 2 грудня 2023 року у Art Restourat NORMAL