Між реальністю та сновидінням: Данило Галико про новий альбом Blooms Corda
24 жовтня Blooms Corda випустили новий повноформатний альбом «Somnambula». Це — ода почуттям і снам, здоровим і тривожним. Це щира рефлексія на сьогодення, політ фантазії й ще багато невловимого. Данило Галико запросив нас у подорож своїм альбомом і поділився історіями кожної пісні:
Що надихнуло вас на створення «Somnambula»? Розкажіть детальніше про ідею та атмосферу альбому.
У період, коли писався альбом, зі мною та людьми навколо траплялись події та ситуації, які важко вмістити в здоровий глузд. Це і щось особисте і спільне трагічне, як от нічні обстріли з боку росіян. В такі моменти тобі здається, що це якийсь дурний сон, а надто коли ти буквально невиспаний та втомлений. І от в один з таких моментів я просто вийшов ввечері пройтись, увімкнувши в навушниках ще сирі, недороблені варіанти пісень. Я йшов, слухав ці пісні та думав, що якщо це якийсь безкінечний сон, тоді ми всі в ньому сомнамбули. Приблизно так я і прийшов до ідеї альбому.
Галатея — це ім’я, яке мають кілька персонажів у давньогрецькій міфології. Хто така ваша Галатея з першої, життєрадісної пісні платівки?
Тут Галатея — це муза, стара подружка, з якою я давно не бачився. Я випадково опиняюсь на Подолі, у чарівний синій вечір, і мені всі ці обходжені місця здаються такими новими і мальовничими, що хочеться написати про це пісню. Ось я і кличу Галатею пройтись разом зі мною. Не впевнений лише, чи вона погодиться. А якщо казати ширше, то Галатея — це ще й про момент, коли мрія митця стає живою. Пігмаліон прагнув ідеалу, і йому пощастило його оживити. У цьому можна вбачати сенс будь-якої творчості: оживити щось своє в серцях інших.
«Я написав тобі пісню» — лірична композиція про ту саму людину, яку ніхто і ніщо не може замінити. Це радше пісня-сожаління про втрату чи ода цінності присутності?
Я би хотів сприймати цю пісню як освідчення в коханні, безповоротне та чітке усвідомлення своїх почуттів до людини, в яких, можливо, раніше ти не міг собі зізнатись. І байдуже, чи вона в дану мить із тобою поруч чи вже десь недосяжно далеко.
Під час прослуховування «Акації» виникає відчуття конкретного місця — теплого, затишного, з видом на причал. Чи справді існує реальна локація, яка надихнула на цю пісню?
Одна з причин, чому взагалі весь альбом називається Somnambula — це певне розпливчате балансування між реальністю і сновидінням у піснях. Хто його знає. Описана локація може бути цілком конкретним місцем, але з попереднього, мирного життя. Через це вона вже здається якоюсь засвіченою, нереальною, ніби вона просто мені наснилась.
«Старання не втратити розум» звучить як чесна рефлексія на сьогодення — пошук способів дати раду емоціям і втекти від новин, які щодня шокують ще більше. Що допомагає вам розвантажуватися, окрім тих способів, про які йдеться у пісні? І як проходила співпраця з Іллею Чопоровим під час створення відео?
Мені, як тому герою з пісні, допомагають розвантажитись речі з геть протилежних категорій. Іноді це творчість, медитація або тренування, а іноді — це спонтанно напитися з друзями та по-щирості поговорити.
Ілля Чопоров — чарівний. Він напрочуд віддано та серйозно включився у процес, відчуваючи всі сенси пісні та створивши, як мені видається, справжню тілесну поезію.
«Кімчі» сприймається як сон-марення, майже психоделічна подорож — своєрідна втеча. Зараз сон — справжня розкіш. Чи маєте ви власні ритуали, які допомагають заснути або покращити якість сну?
Ви правильно схопили настрій пісні. Оскільки я ще до великої війни мав проблеми зі сном, то я звісно перепробував різне, щоб покращити його якість. Інколи щось із цього спрацьовує, інколи ні. Якщо говорити про органічні способи, то раджу, наприклад, довгу вечірню прогулянку та йогу нідру перед сном.
Чи часто вам сняться образи, можливо натхнення на створення пісень, як Марті з однойменної пісні?
Для мене це часто працює навпаки: коли я не можу заснути, то кручу в голові тексти пісень та образи до них. Але бували випадки, коли я уві сні писав пісню, тобто мені снилась конкретна мелодія, і я там уві сні над нею сидів з гітарою і думав, що її треба зафіксувати, а потім на якусь мить прокидався і через ось цей розслаблений стан напівмарення лінувався все це записати. І тоді ця пісня втрачалась. До речі, якщо казати про Марту, то в пісні їй сниться автор оповіді.
Наступна пісня має назву «Копік-кіноман». Які фільми зараз улюблені у вас самих?
Зараз, з тих, які одразу можу згадати, це:
Victoria (2015, Sebastian Schipper)
Still Walking (2008, Hirokazu Kore-eda)
My Dinner with Andre (1981, Louis Malle)
Perfect Days (2023, Wim Wenders)
Blue Heron (2025, Sophy Romvari)
«Гібернація як поважна причина» — жвава пісня про дуже спокійний процес. Розкажіть, звідки з’явилася ідея сюжету та як народжувалося її аранжування.
Загалом мене давно вражала ось ця ідея гібернативного сну в фантастичних книжках та фільмах. А в той період, коли писалась ця пісня, я якраз дочитав трилогію Лю Цисіня «Пам’ять про минуле Землі». Для її героїв такий сон був вже нормальною практикою. От я і подумав, що можливо в далекому майбутньому, якщо таке дійсно винайдуть, це стане чимось буденним і хтось, наприклад, віднаходитиме в цьому причину, щоб не прийти в гості до друга чи подруги. Спочатку ця пісня була записана просто під акустичну гітару, потім я награв на неї простий малюнок на барабанах, додав бас, додав клавішні, але все звучало, як не дивно, якось «сонно» і повільно. Я скинув цей трек своєму драмеру з гурту і запропонував переробити пісню в більш жвавішому вигляді, що нам разом у висновку і вдалось зробити. Хтозна, можливо, я колись опублікую і першу повільну демо-версію.
Про що «La Métamorphose» — фінальна композиція французькою мовою?
У мене є один довгий вірш, який я попросив Олю Шурову перекласти французькою та начитати вголос на записі. Я поки що не хочу спойлерити сюжет, але, як на мене, там доволі цікава історія. Українська версія цієї пісні також існує. Так що, можливо, невдовзі ми її опублікуємо і тоді всім все стане ясно.
Альбом залишає відчуття тихої прогулянки нічним містом, коли все навколо трохи нечітке, але надзвичайно живе. Слухайте на всіх стримінгових платформах.
Спілкувався: Михайло Товтин
