Про конкурси, перший трек і Євробачення, — велике інтерв’ю GORIM!

Він — це поп-артист нової хвилі української музики, що має свій стиль, тембр і музику, тексти та смисли. Інтерв’ю з Віктором Нікіфоровим, він же GORIM!, — це ще одна змога показати нового артиста, який має бути почутим.

— Колись ти казав, що твоє кредо «Попытка не пытка». У ситуації з Gorim! скільки спроб треба було зробити, щоб твою музику почули?

— Ці спроби ще потрібно зробити (сміється). Я зараз їхав і слухав наші 4 демки, що перебувають на стадії розробки. Розумію, що у нашій ситуації спроб ще буде дуже багато!

— «Біг» — це не перша твоя пісня, але саме з нею тобі вдалося максимально заявити про себе. Як думаєш, чому?

— Тому що ми зняли кліп (сміється). А по-друге, для цієї пісні ми вибрали вже більш поп-звучання. До того ж мені здається, що ця пісня немов би танцювальна, але водночас ні. Вона ніби про життя, а, може, про когось — про тебе, про мене. Це охоплююча хороша пісня.

— Нещодавно ти брав участь у конкурсі «Хіт-конвеєр». Багато хто пророкував тобі перемогу. Після поразки з конкурсами зав’язав?

— Навіть не знаю. Може, спробую на «Євробачення», але треба написати пісню. Може, вона вже й написана, я не знаю. Але її треба зробити остаточно. Я можу сказати, що з «Голосом», «Хіт-конвеєром» і подібними конкурсами, то, напевно, так. Я уже не беру участь у «Jägermeister awards» цьогоріч, бо робив це три роки поспіль. У нас взагалі така країна, де участь у різних конкурсах залежить від самих конкурсів і місця їх проводення. Тому мені здається, що «Хіт-конвеєр» був чесним змаганням. Я товаришую з Мішею Molfar, переможцем, і я радий за нього.

— Ким ти надихаєшся у музиці? Хто тобі близький серед українських музикантів?

— Це такі вибіркові люди і їх риси. Тобто мені, наприклад, подобається не дуже популярний репер Рома Майк, його творчість, як він читає. Вважаю, що Рома робить це краще за всіх в Україні. Але він, на жаль, не дуже відомий. Я побачив в Інстаграмі, що в нього вийде альбом у листопаді, і я буду чекати. Ще мені подобається Артем Пивоваров. Мені здається, що ми схожі з ним у тому плані, що він теж з Харкова й теж довго пробивався. Думаю, у мене такий самий шлях (сміється).

— На «Голосі Країни» за тебе «билися» одразу дві наставниці. Зараз з ними підтримуєш зв’язок?

— Іноді пишу Тіні Кароль і відсилаю їй пісні. Вона підтримує мене у своїх соціальних мережах, коли я роблю релізи. Може, щось напишу на «Молоду кров 2». Вона пропонувала написати, подивитися, послухати.

— Яке майбутнє бачиш для Gorim!? Яка заповітна мрія у цього проєкту?

— Я би все-таки хотів збирати та об’єднувати велику кількість людей на своїх концертах. Хотів би подивитись Україну, людей, що нас слухають. Прагну, щоб їх стало більше. До того ж хочу випустити альбом навесні, але треба зібрати його якось цікаво. Хотілося б зробити все ж таки якусь тематику, об’єднати треки. Але наразі такий час, що музикантам треба багато працювати та щось випускати. Тому зібрати альбом дуже складно. Так працює музична система та всі стрімінги: ти маєш точно щось випускати раз на два місяці, бо інакше — “випадаєш” із плей-листів. Потім тебе ніхто не слухає, тобі треба наздоганяти це все. Тому зібрати цілий альбом дуже складно. Але ми будемо працювати взимку. Ми і зараз працюємо, і думаю, що допишемо цей альбом.

— Хто твоя команда? Хто допомагає твоїй музиці бути почутою?

— Моя команда складається з трьох людей — я, Паша Зєлєнов (саундпродюсер) та Стас Маліков (менеджер). Уся наша творчість — командна робота. Ми вже за кілька років навіть навчилися самі себе менеджерити, а Стас навчився допомагати нам у музиці. Буває таке, що він щось не встигає, а потрібно комусь відправити інформацію щодо релізу. І я вже знаю, як це робити. У мене є в Exel усі радіо, всі блогери, тобто все виписано, а хто вже відповідає чи ні, то вже інша справа (посміхається). Іноді ми збираємося втрьох, іноді я сам щось пишу, іноді Паша пише. Але у будь-якому випадку це така командна робота, яку ми втрьох добиваємо. На мою думку, взагалі має бути фокус-група з 20-30 людей, які будуть просто слухати демки, а потім говорити, що їм сподобалося, що ні. Тоді ти маєш загальне уявлення про треки та дороблюєш їх. Але мені саме так подобається працювати, бо вважаю, що саме так і має створюватися поп-музика.

— У тебе досить фірмовий тембр. Як підтримуєш голос у нормі? Можливо, займаєшся вокалом з викладачем?

— Коли у мене багато студійної роботи або концерти, фестивалі, то я тримаю себе у формі, розспівуюся. Але мені, щоб увійти у робочий режим, треба 3-4 дні поспівати, порепетирувати, і я вже в нормі. Бувають моменти, коли в мене зривається голос, бо довго співаєш на концерті. Коли ти нервуєш чи звук поганий, але від цього голос стає ще прикольнішим, як на мене. Коли я навчався в університеті, я дуже часто зривав голос, бо ми співали завжди з гітарами та коньяком (сміється). До речі, мені дуже цікаво, як, наприклад, Хливнюк чи Вакарчук після своїх трьохгодинних концертів на стадіонах працюють з голосом. Чи займаються вони вокалом, чи займалися ним колись. Я мав такий досвід. Мені поставили дихання, але коли ти багато співаєш, то все це напрацьовується.

— Як з’явилася назва проєкту “Gorim!”?

— Я йшов на роботу у майстерню на 8-му ранку. Була завірюха, півметра снігу й у приміщенні заводу було холодно. А ми тоді близько двох місяців думали, як можна перейменувати гурт. Чітко пам‘ятаю той момент. Бачу цегляну арку, проходжу та задаю собі запитання: «А чим ми займаємось у музичному плані?». І оскільки я — російськомовна людина, то це був такий стан — «Горим». І це мені сподобалося. Я не хотів перекладати цю назву. Згодом до неї додався знак оклику. Мені так подобається більше, але чомусь всі забувають, що “Горим!” потрібно писати зі знаком оклику! Зараз ця назва запам‘ятовується й це дуже важливо. Мені здається, що ця назва ще відображає й людей, які нас слухають.

— Ще у Харкові ти працював конструктором. Зараз все твоє життя — це музика?

— Так, я працював конструктором у майстерні. Це було після “Голосу”, я тоді ще був молодий, зелений. Я не був готовий забувати слова, не був готовий до великої сцени. Я обрав музику, а тому просто пішов з роботи. Це взагалі був непростий етап у моєму житті: величезна кількість замовлень на роботі, відповідальність, маленька зарплатня. Згодом ще й з дівчиною розійшовся. Але потім усе змінилося. Паша Зєлєнов полетів на три місяці у В‘єтнам, і ми з ним спілкувалися у телеграмі. Навіть написали альбом. Я у цей час у Харкові грав на квартирниках. Потім Паша повернувся і ми з ними продовжили роботу над треками, зробили пісню «XOR». Ваня Дорн робив компіляцію. І от ми вже відправляємо цей трек до Masterskaya та на невизначений час забуваємо про нього. Аж одного дня мені дзвонить Паша та каже: «Вмикай інстаграм Masterskaya, там вони у прямому етері слухають наш трек». Я вмикаю, вони слухають трек і кажуть, що це круто, їм сподобалось і вони беруть цю пісню. Вони випустили альбом. І це було тоді для мене дуже круто!

— Цьогоріч плануєш новий сингл?

— Так. Може, в листопаді-грудні. Зараз я вже відгуляв свій ювілей, повернувся з Харкова, відпочив і хочу працювати. Тому приступаю до активної роботи!

— Твоя робота у якості «помічника» молодих артистів (саундмоделювання) — це заробіток чи творчість?

— Два в одному. На жаль, у нас не завжди багато такої роботи, але ми і не можемо приділити всю увагу цьому. Тому що в нас є ще своя музика, якою теж потрібно займатися. Ось є саундпродюсери, які працюють дуже швидко, але мені чомусь не подобається результат. Мені здається, що чим більше ти працюєш над піснею, чим більше ти в неї щось вкладаєш, тим довше вона живе. Це як пісні Muse. Слухаєш роками, але завжди знаходиш щось нове, якусь партію, яку ти раніше ніколи не помічав. Ще я нещодавно був на концерті Інгрет і захотів з нею попрацювати. Вона мені дуже сподобалася, тому що в неї на відміну від інших на концерті є атмосфера.

— Скільки та чого треба тобі зараз, аби про проєкт “GORIM!” знала вся країна?

— Та я не знаю навіть скільки і чого…. Насамперед для всього десь 20 000-30 000 доларів — і дізнається вся країна.

— Як тобі працювалося з Юлією Рознен?

— Ми зробили їй дві пісні. Перший раз ми зробили їй більш те, що ми хотіли зробити, а з піснею «Сльози вода» ми вже працювали довго. Я дуже чекаю, коли Юля випустить пісню, яку я їй зробив ще дуже давно, коли був ще у Харкові. Вона до мене тоді звернулася, попросила написати трек. Тоді я попросив розказати її про своє життя, щоб розуміти, яка вона людина (посміхається). Вона начитала мені все, що у неї відбувається, і вже наступного дня я відправив їй пісню. І я ось уже дуже чекаю, коли вона її випустить. Взагалі мені дуже імпонує Юля, з нею ми знайомі ще з часів сьомого «Голосу».

Спілкувались: Анастасія Губа та Дар‘я Жолтанова