«Спочатку це порівняння ображало», — Tember Blanche про Один в каное, доленосну зустріч та side-проєкти
Гурт Tember Blanche за декілька років свого існування чітко зайняв своє місце в українській музичній індустрії та знайшов свого слухача. Про цікаве та нове — у нашій розмові далі.
Спільне виконання пісні «Let it be», коли ви ще були вуличними музикантами, дало поштовх на створення теперішнього «Tember Blanche». У ретроспективі, як би виглядало зараз життя кожного з Вас, якби того самого дня, Ви так і не заспівали разом?
Насправді, питання дуже страшне – нагадує «ефект метелика». Ми багато разів думали над цим, бо до цієї події прив’язано багато деталей: якби хоча б одна відпала, то цього могло б і не статися, але, на щастя, сталося. Якщо ж і роздумувати, то Влад рано чи пізно закинув би грати на вулиці і зайнявся б motion-дизайном, він має хист до цього, та й зараз рідко, але займається цим. Він не виключає, що випускав би сольні пісні. Я би так само, після університету, який закінчила за спеціальністю журналіст, пішла б працювати за фахом: займалась б текстами, рекламою. Так само як і Влад, можливо випускала б і пісні, але не думаю, щоб дійшла сама до Spotify, вони б лежали десь на SoundCloud.
Ви написали однойменну пісню для телесеріалу «Встигнути до 30». А як щодо Ваших вподобань: який контент на телебаченні чи в Інтернеті споживаєте найчастіше, якщо на це є час?
Щодо наших вподобань, то ми телебачення не дивимося майже зовсім. Останнє, що ми дивилися, це був «Голос країни», бо нам просто цікаве вокальне шоу, хто та що співає. А в основному ми любимо дивитися ситкоми, наразі це «How I met your mother”, адже хочеться іноді просто подивитися щось миле й про друзів, щоб розслабити мозок. А в основному дивимося YouTube, і це здебільшого лайви закордонних артистів, бо в українських артистів мало лайвів наразі; подкасти так само, це можуть бути в основному наші, з українськими виконавцями, але із закордонними зокрема. Влад дивиться, як робити студію, бо ми зараз робимо студію, тобто це в основному щось про музику. Навіть фільми, коли вибираємо, то вони все одно дотичні з музичною тематикою.
В Instagram Ви поділилися своїми музичними смаками, де Олександра написала, що гурт «Один в каное» — перевернув її життя. Як ви ставитеся до висловів щодо схожості Ваших музичних робіт з «Один в каное»?
Спочатку це порівняння ображало, тому що дійсно у нас були дуже мінімалістичні пісні й мій вокал, гітара, якесь мінімальне аранжування, але потім пісні почали змінюватися, причому після «Вечорниць» почав вимальовуватися якийсь свій стиль, але деякі люди все одно продовжували казати: «Та, ви як “Один в каное”». Потім з’явився гурт «Renie Cares», якому зараз теж кажуть, що вони як «Один в каное». І я розумію, що на це взагалі немає сенсу ображатись, тому що люди, які це кажуть, в принципі не розбираються в українській музиці. Вони знають «Один в каное», як перший прояв такої акустичної інді-музики в Україні і не готові приймати появу чогось нового. Тож їм бажаю успіхів і далі на таке не ображаюсь.
Хто для Вас є найбільшою підтримкою? До чиєї думки прислухаєтеся?
У нас це працює так з підтримкою, що ми підтримуємо одне одного. Зазвичай, якщо в одного з нас якийсь сумний період, а в іншого все нормально в голові, тоді той, в кого все нормально підтримує того, кому сумно. Рідко буває так, що ми обоє такі похмурі і не хочемо нічого робити. Тому нам майже ніколи не треба якась третя сторона, ми в принципі справляємося вдвох.
У сучасних реаліях бувають такі моменти, коли втрачається ентузіазм та мотивація. Що Вас рятує та допомагає рухатися далі?
Я вже давно для себе зрозуміла, що не треба чекати появи мотивації — її треба створювати. І як би то парадоксально не було, але коли такий стан, що нічого не хочеться робити,треба сісти і зробити хоча б щось. Це може бути навіть не робота чи задача, яку тобі треба виконати. Просто піти пилюку протерти і в процесі може з’явитися та сама мотивація і натхнення. Тому ми давно вже перестали вірити в таку штуку як ентузіазм. Точніше ми віримо, але не чекаємо його, щоб щось зробити.
Що б Ви могли назвати родзинкою свого гурту?
Основна родзинка нашого гурту це, мабуть, наша постійність в тому, що ми робимо. Ми, як я вже казала, не чекаємо «прильоту музи». Ми просто систематично випускаємо пісні, виступаємо, покращуємо свої скіли і в написанні пісень, і в тому, як грати концерти. Ми ніколи не стоїмо на місці. Це буде одна родзинка, що мало того, що ми постійні, то ми ще й так вдало розподілили обовʼязки, що Влад виконує певний набір задач, що стосується більш організаційних моментів, а я більш піарно-творчих. От у нас таким чином все і вдається.
До написання треку «Дура», чи була ідея створення сценічного імені, окремого від гурту «Tember Blanche»? Чого надалі чекати слухачам від Ганни Польської?
У мене, наприклад, не було насправді думок робити окремий проект, крім «Tember Blanche» до того, як я написала «Дуру». Тому що у Влада були і є досі. Можливо, ми скоро почуємо його сольний проект. Що стосується Ганни Польської, то ідея створити цей псевдонім, цього артиста, так би мовити, з’явилася паралельно з тим, як я написала пісню «Дура» . Я чесно вже наразі не впевнена, чи це варто було робити, бо чого «Tember Blanche» не може випустити пісню з такою назвою. Але тоді мені
здалося, що це щось занадто особисте і мені захотілося це відокремити. Тому я наразі не знаю, чи Ганна Польська випустить щось серйозне найближчим часом. Бо Ганна Польська — це якби є частина «Tember Blanche» і для мене «Tember Blanche» завжди буде в пріоритеті.
Влітку 2023 гурт «Tember Blanche» створив колаборацію з пивоварнею «Правда». Чи виправдалися особисто Ваші очікування від проєкту та як часто обираєте саме оновлений дизайн?
Колаборація з пивоварнею «Правда» — можливо, це звучить серйозно, але на ділі це було дуже спонтанно І прикольно, тому що ми спочатку створення свого гурту, коли назвали його «Tember Blanche», хотіли, щоб одного разу у нас з’явилися пиво з такою назвою. І так сталося, що наша колишня піарниця працювала на фесті у Львові і в неї був зв’язок з «Правдою». Вона запропонувала створити таку колаборацію і всім сподобалася ідея. Ми разом обирали смак: хотіли його зробити більш витонченим, більш схожим на нашу музику, з солодкою ноткою, то вийшов Blanche з малиною. Але на цьому в принципі історія і закінчується. Ми зробили — ми задоволені, ми його попили. Він майже закінчився, здається, по всій Україні. В нас не було ніяких очікувань, ми просто хотіли пиво з назвою «Tember Blanche» — і ми його отримали.
У вашій пісні «Пінгвін» Ви роздумуєте над неприродністю людської моногамності. Що саме стало ідеєю написання рядків пісні?
Головним поштовхом до написання пісні «Пінгвін» став колись, дуже давно прочитаний мною пост про те, що любов і вірність — це завжди вибір. Що любов це вже не про почуття, а знову ж таки про вибір. І що це таке явище, яке дуже сильно відрізняється від закоханості своїм біологічним складом. Мені було тринадцять, коли я це прочитала. Я тоді не все зрозуміла, але з часом, коли зустріла правильну людину в своєму житті, я зрозуміла, що мається на увазі. І що ми по своїй природі не запрограмовані на те, щоб любити одну людину, відчувати постійно якісь викиди окситоцину від початку стосунків і до кінця. Є таке поняття як шоколадно-букетний період і він з часом проходить, але це не значить, що на цьому стосунки закінчуються. Тому що ти вже вчишся любити цю людину і бути з нею. І от про таку зрілу любов я захотіла написати пісню.
Спілкувалася Вікторія Досяк
