temstime: про щирість у музиці, стан індустрії та новий сингл “вночі”

temstime — представник нового покоління артистів, які залишаються вірними собі. Виконавець з унікальним стилем, який неможливо сплутати з іншими, поділився відчуттями щодо власної творчості та стану індустрії сьогодні, а також детально розібрав свій новий сингл “вночі”. Про це та багато іншого — далі в інтерв’ю:

Які музичні альбоми, артисти чи події найбільше вплинули на твоє становлення як артиста та на твоє бачення творчості?

Насправді в мене немає ідола в музиці чи творчості. Мені багато хто подобається, але, думаю, найбільше вплинуло те, що я з дитинства займався у драмгуртку. Я там грав, співав, танцював — що тільки не робив. Оця генерація ідей, яка була там, допомогла мені створювати щось особисте й особливе. Звичайно, я надихаюся музикою нульових, так званою “золотою епохою” попмузики. Це 2000–2010-ті роки — важливий період у світовому шоубізнесі, ера хітів і нових імен. Я цим надихаюся, бо мені не подобається сучасний тренд на 15-секундні шматочки в TikTok. Це форматування музики, де люди навіть не переходять на стримінгові платформи, щоб послухати повну версію пісні. 

Я обожнюю Леді Гагу — її харизму. Вважаю, що вона одна з найталановитіших артисток усіх часів. Вона натурально виглядає в усьому, за що береться. Я не повторюю її, мені не всі її роботи подобаються, але надихаюся її творчою наснагою та тим, що вона сама створює тренди. Вона — трендсетер. Ще мені подобається Бруно Марс.

Але загалом я більше надихаюся не артистами, а конкретними піснями. У мене є плейлист у Spotify з класними треками з 80-х і 90-х. Більшість із них — англомовні.

Я завжди хотів створювати музику, але три роки тому ще не розумів, як це робити. З досвідом це прийшло. Не тому, що я хочу щось довести світу, а тому що це моє.  

Як ти оцінюєш сучасний стан музичної індустрії? 

Навіть якщо трек стає популярним, у багатьох людей немає власної думки — вони слухають його, бо це “треба”. TikTok руйнує глибоке сприйняття музики. Раніше хіти жили довше, а зараз тримаються місяць. Це сумно. Хоча мені подобається, що роблять світові музиканти, через інтернет усе стало більш жанрово-розмитим.   

Зараз молодим виконавцям дуже складно просунутися. Конкуренція величезна, музичний ринок зменшився. Люди стали суворішими, прискіпливими до всього, що роблять молоді українські музиканти. І це не завжди справедливо.  

На мою думку, часто, якщо робиш щось незвичне, західне, то це не сприймається.

А ти відчував критику через це? 

Іноді я відчуваю якесь неприйняття себе.  

Також розумію, що фан-базу зараз складно знайти і якось побудувати. На тебе можуть підписатися, ти висловив свою думку — і ті ж самі люди потім відписуються. У мене немає стратегії розвитку фан-бази, тому що я щирий. Але, напевно, ця щирість і не дає якогось поштовху.  

Я можу написати щось про людські бажання і те, як вони зараз стираються через всі ці тенденції. І люди не розуміють, про що я пишу. Тому з фан-базою складно. Хейту немає, але мало хто з моїх слухачів розуміє зсередини, що я хочу донести.  

Як ти ставишся до темпу своєї кар’єри після релізу “CHAOS”?

Я зараз, чесно, не поспішаю. Просто рік тому чомусь вирішив, що мені треба багато працювати. Я ж самостійно роблю музику, альбом, аранжування. Коротше, кудись поспішив. І я не скажу, що “перегорів” цією справою, просто почав спокійніше й повільніше на це дивитися.  

Я розумію, що час іде, буде багато змін — внутрішніх, зовнішніх, у людей, у тенденціях. Але я вдячний, що мене взагалі слухають і що вдосконалюю себе через співпрацю з артистами. Це насправді дуже потужний розвиток.  

Я можу зараз не так часто випускати сингли, але відчуваю, що розвиток є, і я не у фрустрації. Я був у фрустрації колись, бо думав: чому мій альбом не залетів? Але зараз дивлюся на це спокійніше, бо все перевіриться часом. Працюємо далі.  

По секрету скажу, що, напевно, цього року вийде мініальбом з дуже молодіжним попзвучанням. Буде прикольно.  Хочу створити українською класні, якісні поппісні. Також хочеться зробити якісь екстравагантні кліпи.  

Я думаю, це буде цікаво. Чи ставив ти собі за мету зробити ці пісні попсовими, щоб набрати слухачів? Чи просто так відчув, що хочеш створити якісну попмузику? 

Я пишу музику, яку сам хочу потім слухати. У мене немає мети створити TikTok-хіт, я навіть не розумію, як це робити. Чому не можна просто написати класну музику, яка тобі подобається, кайфувати від процесу, фіналізувати її й слухати під певний настрій чи погоду?  

Я не ставлю собі за мету набрати аудиторію чи зробити пісню, яка «залетить». Я не можу так працювати й ніколи не буду. Я хочу переграти цю систему. Це, звісно, буде не скоро, я ще тільки на старті свого творчого шляху. Але я хочу, щоб люди писали й робили те, що їм подобається, незалежно від попиту й того, чого хоче маса. Тоді все стане більш щирим.  

Звісно, не без бажання набрати аудиторію чи зловити хайп. Хтось може сказати: “Боже, такий примітивний текст, що він взагалі ще може зробити?” А я їм покажу свої треки, і нехай зайдуть послухати.  

Я розвиваюся в музиці, у мене немає якогось одного жанру. Я граюся з тембрами, дев’ять років займаюся вокалом, багато виступав на концертах, співав джаз. Хочу спробувати більше жанрів.  

У нас зараз є певне табу: ніби ти не можеш вийти за межі свого стилю. Скільки б відомі артисти в нашій країні не намагалися трохи вибратися зі свого “акваріуму”, все одно залишається той самий стиль, той самий тембр, окраса голосу.  

На чому б ти хотів зробити фокус цього року: на створенні музики чи, можливо, й на виступах?

Я не можу пройти повз те, що відбувається в нашій країні. Пів року тому я відчув дуже сильну апатію та біль, і мені важко про це говорити. Я навіть своїм знайомим не кажу, що все стає тільки гірше. Але це всередині мене, і воно впливає на творчість, на бачення, на світосприйняття загалом.  

Тому я не можу ставити перед собою цілі. Які цілі можна поставити, якщо ти не знаєш, що буде завтра? Вони умовні, але зараз це не має значення.  

І я не поспішаю, тому що молодість тільки починається. Багато хто пропонує мені виступи, але, чесно кажучи, я не скажу, що обожнюю це. Я вмію виступати на сцені, брав участь у “Голосі країни”, виступав наживо, співав під фортепіано. Для мене це не проблема.

Але зараз у мене немає до цього сильного бажання. Раніше я думав, що боюся маленької фанбази й що ніхто не прийде на концерт. Але річ не в цьому. Просто це андеграунд, і я не хочу братися за все одразу. Мені більше подобається розробка ідей, зйомки кліпів, запис пісень з командою. Я знаю, що концерти будуть, але не впевнений, що цього року.  

Тобто все до цього йде, але поступово і своїм темпом?  

Так. Я не хочу хапатися за п’ять справ одразу. І, можливо, варто було б, але якщо в мене немає цього внутрішнього горіння, то навіщо? Організація концерту — це ж не просто вийти на сцену і щось заспівати. Хочеться зробити круту програму, а зараз у мене немає ресурсу для цього через роботу й інші проєкти.  

Ти також є автором пісень для інших виконавців. Ти пишеш під замовлення, коли хтось звертається до тебе? Чи ти просто створюєш пісню й розумієш, що вона підійде комусь?  

Другий варіант. Я можу написати під замовлення, але не хочу цього робити. Тому що під замовлення може написати будь-хто з авторів. Це талановиті люди, але в мене трохи інший стиль. Так, це поп формат, який я продаю. Я сам таке не співаю, але це ближче до західного звучання.  

Хочу рухатися в цьому напрямку, щоб більше з’являлося якісних пісень. Вважаю, що це теж своєрідна самореалізація.  

Я помітив, що деякі твої пісні довші, ніж 4 хвилини, а зараз це, здається, багато. Чи для тебе важлива тривалість пісні, чи ти орієнтуєшся більше на її відчуття, а не на конкретну межу часу?

Це рамки. Мислити так, що я хочу створити тільки 4-хвилинну пісню — це теж рамки, а я без них. У мене в альбомі “CHAOS” різні пісні: є навіть на 2 хвилини, є на хвилину 50. Це залежить від того, як ти відчуваєш цю пісню — чи вона потребує продовження, чи вже сформована, і додавати нічого не треба. Тому тривалість для мене не має значення.  

Я не ставлю собі межі, орієнтуюсь тільки на відчуття. 

Твій новий сингл “вночі” — частина твого майбутнього мініальбому, продовження “CHAOS”, чи просто окремий сингл?

Пісня задумана, як окремий сингл, але змістовно я наблизився до “CHAOS»”. Тому що, як не крути, це депресивна пісня, навіть попри приспів:  

“І вночі я бачу сни, прозоріші за мої справжні думки,  

Там я і ти, ми злітаєм вище за усіх.”

Але це не реальність — це вночі, це сни.  Тому ця пісня більше як концепт. Наприклад, куплети, які люди не дуже зрозуміли і не звертають на них такої уваги, як мені б хотілося:  

“В мене стріляє промінь, внефізичні болі.  

Постріл у боці, але немає крові.”

Ці дві строчки — це про внутрішній біль, який не є фізичним, а глибинним. Це відтінки депресії, коли тобі боляче всередині, і ти хочеш це донести. Це стадія відчаю, яка ніколи не покидає душу.  

“Промінь — то не сонце, то людський, тваринний гомін.”

Що мене ображає в цьому світі? Люди. Ліричний герой думає, що проблема в ньому, але насправді це люди, які не сприймають тебе таким, який ти є. Для них ти завжди недостатньо хороший, не досить крутий.  

Якщо казати примітивно, в цьому ти губишся і губиш себе. У пісні є трохи мого стану, але він викристалізований для того, щоб додати драматичності.  

“А я слухаю його, не слухаю себе.  

Ні шепоту твого, коли він був у вусі ще.  

Обіцяю, я викину це все і подарую сни, в яких я є”

Тобто я обіцяю коханій, що викину всі ці проблеми й думки, і ми будемо разом. Але поки що я цього не зробив. І коли зроблю — невідомо. Це сумна пісня.  

Спілкувався: Товтин Михайло