«Ми були зелені», – Cloudless про Євробачення 2020, 2022, ТікТок та заробіток

Гурт Cloudless вже декілька років є одним з найпопулярніших колективів серед кріейторів саундтреків до серіалів, телепрограм та реаліті-шоу. Їхні пісні активно грають на радіо, а справжня впізнаваність до колективу прийшла у 2020 році. Тоді хлопці брали участь у НацВідборі на Євробачення. Цьогоріч хлопці знову пройшли до фіналу українського Відбору. Ми спілкувалися з хлопцями за день до офіційного оголошення фіналістів, адже зрозуміло, що музика Cloudless має бути почутою.

Чому другий раз подавались на Євробачення? Як виникла ідея? 
Антон: нас часто спрашивали, пойдем ли мы на Евро. Мы всегда отвечали, что возможно. И, чем больше было таких вопросов, тем больше мы задумывались о том, чтобы снова попытать счастье. 

Це більше презентація себе і пісні чи все-таки це якісь міжнародні амбіції?
Юрій: У нас ціль номер один – це представляти Україну на Євробаченні. Ми до цього готуємось, адже це велика відповідальність. І ми до цього готові. Презентація пісні та себе – це як бонус, без цього ніяк не буває. Але, номер один – представляти країну.

Антон: Когда долго чего-то ждешь, ты не можешь поверить, что это скоро произойдет. Мы попали на первый нацотбор и в какой-то момент я понял, что мы идем сражаться за право представлять свою страну. И, наверное, нужно было пройти какой-то путь для этого. Мы полностью понимаем, к чему мы идем и что мы несем своим месседжем. И, безусловно, это огромная ответственность, которую, может быть, мы не осознавали до конца в первый раз.

Який меседж вашої музики?
Юрій: Бути собою, не зраджувати собі. Якщо саме до конкурсної пісні, то там глибокий меседж. Любов – це ключ до всього. У нас люди такі, які люблять перекидувати все на сусіда. То не я така, то світ такий. А хто створює цей світ? Звісно, що ми – люди. В першу чергу, треба дивитись на себе. А потім, вже дивитись і порівнювати інших людей. Якщо ти приймеш себе і всі свої гріхи, недоліки внутрішні, тоді почнуться зміни. Тому, якщо ти хочеш побачити цей світ кращим, то треба почати з себе. 

Антон: В контексте последних лет мы наблюдаем такую нарезку совершенно разных событий, многие из которых имеет не совсем позитивный окрас. Мы хотим показать обратную сторону. Дать противовес этому. Мы хотим сказать, что все будет all be alright. Мы поём о любви, как про ключ к излечению. Все, что не происходит, мы совсем сможем справиться. Happy End обязательно будет. Нужно использовать любовь на максимум.

Чи є недоліки у вашому гурті?
Юрій: Це як сім՚я. В кожній сім՚ї є недоліки, але ти приймаєш їх. Ви намагаєтесь змінюватись, спілкуватись, домовлятись. В команді дуже нелегко, адже ми всі різні люди з різними поглядами. Завжди, треба дійти до чогось одного. Це не легко. Але, ми працюємо над цим. 

Антон: Мы сделали много выводов, после того, как мы распались. Те события, которые с нами происходили и будут происходить на этом нацотборе, такие события очень быстро и качественно объединяют. Это не просто слова. У нас действительно музыкальная семья. У кого нет недостатков? Изначально, мы в штыки воспринимали некоторые нюансы друг друга. Но, опять же. Нам удалось настроиться на одну волну. 

Як ви домовляєтесь?
Юрій: Я прийшов і через місяць ми вже були на сцені нацвідбору. У нас не було часу дізнатися один одного. Треба прислуховуватись не тільки до себе, а й до інших учасників гурту. Звісно, що це не просто. В групі я дізнався дуже багато нового. 

Як вас запросили в гурт?
Антон: Летом 19-ого года наш первый состав развалился. И только сейчас я понимаю, что это хорошо. Мы штудировали ютуб, все сезоны шоу «Х-Фактора» и т.д. Мы наткнулись далеко не в первый день поисков на видео Юры. Каким-то чудом нашли контакты через каких-то друзей на плюсах. И первый мой звонок Юре, в котором я рассказал про группу, но про Евро, по-моему, еще ничего не говорил. Я думал, что Юра согласиться сразу. Но, он отказал, ибо тогда в его жизни присутствовал «Х-Фактор», который занимал очень много времени. И, когда я звонил ему второй раз, я пошел ва-банк и спросил у него, идем ли мы на Евро. На что получил положительный ответ. Во время первых трех встреч, мы написали пять демок. Я тогда снимал квартиру с очень тонкими стенами. И мы там до 3-4 утра сидели. 

Юрій: Я себе не бачив в цьому жанрі музиці. 

Ви завжди колективно пишете пісні?
Юрій: Я пишу текст. Хлопці роблять аранжування. Інколи буває, що просто з’являється мелодія і текст, а потім ми вже робимо аранжування. 

А що надихає на створення текстів і мелодій?
Юрій: Різні ситуації. Пісню для Євробачення я написав ще в 2015 році в Китаї. Мені прийшла ідея мелодії. Я просто наспівав на диктофон. Надихають різні ситуації з життя. В цій ситуації, можливо, надихнули певні моменти з мого дитинства. Ситуації та моменти, які проходили з моїм батьком. Це надихнуло на те, щоби написати цю пісню. Наприклад, що відчуває та людина, яка знає, що вона робить щось не так і як їй в середині. Це натхнення і спогади – вони приходять самі. Приходить ідея, а потом ми її разом дороблюємо.

У вас, до речі, дуже концептуальні кліпи завжди, не для масового глядача. Як приходять ці ідеї? 
Антон: У нас с Юрой, пока что, один клип. С песней “Drown Me Down” у нас была определенная задумка, чтобы показать очень широкий и глобальный аспект и каким-то образом даже абсурдно высмеять. Какие-то моменты показать с другой стороны, а какие-то высмеять. Нам часто пишут, что пересматривают наши  клипы и всегда находят какие-то новые детали. У нас была большая команда, которая помогла нам это все сделать. За две недели мы все сделали.  

Юрій: Я вважаю, що артист і в цілому група, має нести щось у своїй музиці. Не просто гарна картинка. Має бути якісь глибокий меседж. Наша мета – показати його так, щоб людині хотілось дивитись на це. І це, можна сказати, дуже хороший інструмент. Коли ти не кричиш, а просто показуєш. 

На пісню «All be alright» буде кліп?
Юрій: У нас є в планах. Є дуже крута ідея, яка потребує багато ресурсів для її реалізації. Треба зробити розумно і не спішити. Ми зараз чекаємо і в потрібний момент все зробимо. 

Як думаєте, чого не вистачило для перемоги в попередній раз?
Антон: Я скажу откровенно. Мы без бешеных инвестиций, команд маркетологов, получаем зрительский бал такой, как у топ-4 участников всего отбора. Почти все судьи поставили нам высокий бал. Даже Данилко, который по справедливости разнес некоторые нюансы шоу, ставит высокий бал. А один из судей ставит нам два. Технические нюансы очень сильно повлияли. То, что происходило по оценкам, это какая-то совершенно странная история. Нам показалось, что нас хотели слить. Но, тем не менее, поехали Go-A, заняли хорошее место и это первая украинская группа, которая попала в «Billboard». Сейчас, я бы больше делал акцент на то, какими мы едем на новый нацотбор уже сейчас! Мы совершенно другие и все может пойти иначе. Сейчас мы уверенные в себе и надеемся на честный результат.

Юрій: Є дуже багато моментів, які впливають на виступ. У когось був “прогон” по три години, а у когось – 30 хвилин. Який звук транслюють по телевізору, а який у нас в навушниках. Перші два прогони – було все ідеально. В день виступу, мої навушники почали жити своїм життям. В залі був крутий звук, а через телевізор – якийсь «сухий». По суті, тоді ми були ще зелені. Склад був оновлений і ми не до кінця спрацювались. Було дуже багато нюансів, але, це все в минулому.

А як вам цьогорічний Нацвідбір? Як прослуховування?
Юрій: Атмосфера була найкрутіша. Те, що було в 20му році і в цьому році – це небо і земля. Не було напрягу. Не було такого відчуття, що ти ідеш на розстріл. Було дуже приємно. Я вважаю, що саме так мають проходити кастинги. Має бути комфортно, адже саме тоді ти можеш повністю розкрити себе і показати на що ти здатен. 

Антон: Эта атмосфера помогла нам расслабиться и показать все, на что мы способны. Так круто, что мы даже не ожидали такого. Нас не заставляли прыгать и бегать. Мы сами это делали. Я отбил себе все колени. Это было равносильно двум концертам подряд. Наш барабанщик даже выгнул тарелку в обратную сторону. Мы потом всей толпой загоняли ее обратно. Так забавно было, что мы заходим в помещения, где происходят прослушивания. Многие приветливые и знакомые лица. Но, мы не расслабляемся. 

З колегами-конкурентами спілкувались?
Антон: С LAUD. Мы просто с ним знакоми, поэтому удалось перекинуться парой слов. А с остальными, честно, чисто зрительно виделись. За те три часа, что мы там были, пересеклись буквально з 2-3 артистами. 

Юрій: Мені здалось, кожному було не до спілкування. Всі переживали. 

Повернемось до ваших попередніх релізів. «Псих» дуже круто зайшов, особливо в «Тік-Ток». Орієнтувались якось на цю мережу?
Антон: Идея про тик-ток она вообще очевидная. Она лежит на поверхности, но мы ее использовали в самый последний момент перед релизом. Мы сто раз это обсуждали.

Юрій: Ми розуміємо, що «Тік-Ток» це велика сила. Я починав робити свій «Тік-Ток» чотири чи п’ять разів і постійно видаляв. Мені здавалось, що я виглядав по-дурному. Я знову створив «Тік-Ток», почав туди знімати. А «Псих» була написана, ще в період Євро. Я тоді жив у нашого спільного друга Сані. Спочатку, вона була англійською. Я написав український текст. Я взагалі люблю писати пісні англійською мовою. Не знаю чого. В мене є теорія, що може в минулому житті я десь там жив. Я коли приїхав в Китай, взагалі нічого не розумів. Почав вчити, адже я дуже хотів писати пісні англійською. Англійська мова – це світова мова. В нас має бути дует з поп-співачкою на пісню-брат «Псих».

Ви не думали про те, що треба якийсь хайп, скандал, тоді і пісні будуть ще активніше слухати?
Юрій: Я завжди за скандал. Я кажу хлопцям «Давайте щось учудимо». Хлопці кажуть «Юра, заспокойся, будь ласка». Я кажу «Давайте якийсь скандал». Головне, що хештег український «Тік-Ток» уже має міліард відео. І тому «Тік-Ток»  – це дуже крута штука, він ламає стереотипи, діти зараз зовсім не такі, як були 10 років назад. Ламає стереотипи, розриває всі кордони і це дуже круто. 

Антон: Нет, у меня просто ощущение, что если чем ярче вспышка, тем она быстрее она тухнет. Мне кажется, надо играть в долгую. Ну если резюмировать, музыканты пишут то, что резонирует друг с другом. И уже потом этот «Тик-Ток» может стать трамплином, если мы будем его правильно использовать, потому что нам не по 13 лет. Вот например «Фиолет». Я с группой играл на барабанах лет 2-3 назад. И мы эту песню «Библиотека» исполняли, а потом перестали, потому что это из сольного творчества Колоса. Выходили новые песни и хотелось показывать их. Ну и потом там реально только на Spotify более 2 миллионов стримов. Это круто, это значит, что украинская музыка может зарабатывать такие деньги. Я вот такую ​​линию построил: Go-a «Billboard» в первый раз, Фиолет – первый раз попали с украиноязычной музыкой в ​​топы, чарты и миллионы стримингов. Вот нужно попадать в эту струю и быть первыми, кто получит что? Грэмми.

Мені здається, ви перші в саунтдреках, як думаєте в чому цей секрет?
Антон: Секрет прост. Все началось с одной песни. Все началось с «Возьмите, пожалуйста. Давайте попробуем». Ну и не секрет, что многие телеканалы сами присылают «Уважаемые артисты, присылайте нам вашу музыку».

А це приносить монетизацію, це значна частина заробітку чи ні?
Антон: Вообще, с точки зрения законодательства, канал, издание, должен оплатить артисту какой-то гонорар. Разовая акция, но особенно поначалу у нас естественно был бартер какой-то. Какая-то минимальная сумма, какая сотня гривен была, потому что по закону нельзя бесплатно, поэтому что-то номинально было, но нам пофигу. Что нам лучше: чтобы раз заплатили тысячу или десять тысяч гривен или чтобы каждый раз приобретали какого-нибудь слушателя?

Юрій: Ми сподіваємося, що в майбутньому наша країна дійде до того, що творчість артистів буде оцінюватися. Тому що попросіть пісню у західних артистів – заплатять дуже багато грошей. 

Ну я думаю в стрімінгу потім пісня виростає, ви з цього можете заробити?
Антон: Не всегда. Постоянно что-то меняется.

Зараз “Орел та Решка” допомогло чи ні? Це ж проєкт на все СНД.
Антон: Это не так сработало. Практически всегда срабатывало первые годы 2-3 до 2019 года. Потом что-то начало меняться, наверное, все пошло в интернет. Сработала «Лига Смеха». Там одна из команд попросила две песни на выход и на отбивку. И вот отбивочка – это ремикс на «Drown me down», и мы посмотрели за месяц 4 тысячи шазамов. То есть сейчас у нас все меняется, все идет в наш любимый «Тик Ток», все идет туда, где мы еще не научились быть как рыба в воде.

А що тоді найбільше приносить заробіток? Якщо монетизації і стрімінги не так активні.
Антон: Стриминги у нас оживают. Акцентирую внимание на алгоритмах, их никто вообще не понимает. У нас там с тем же Ютубом одна история была. Потом такое ощущение, что ножом отрубили и где-то в шесть раз у нас все просело. Сейчас мы заново набираем обороты, какие суммы есть. Это просто уходит в инвестицию, и мы их не чувствуем. Но нам легче жить, потому что мы можем реализовать новые идеи. По поводу вообще заработка, в большинстве своем это выступления. А выступлений последние месяцы у нас не было, потому что мы не та группа, которая играет на корпоративах и свадьбах.

Тобто ви поєднуєте музичну сферу з ще якоюсь?
Разом: Конечно.

Я, до речі, знаю що ви на СТБ працювали, чи ще працюєте?
Антон: Ой, это было с 2011 по 2014 год. Теперь я делаю игры. Я создаю музыку и звук для игры. Пишу музыку для рекламы, какие-нибудь заставки, саунд-дизайн. Все вокруг звука и музыки.

А ви, Юра, чим зараз займаєтеся?
Юрій: Розвиваю талант продавати пісні, займаюся ретушшю фотографій. Я люблю це, можу годинами працювати. 

Я знаю, що ідеться робота над повноцінною платівкою. Розкажіть більше про це.
Антон: Ну сейчас все на начальном этапе. Мы собрали за все время практически 30 наработок. Мы хотим провести в этом плане работу, забегая наперед, суперпрофессиональную. У нас нет как таковой концепции, точнее есть несколько вариантов и мы хотим прийти к чему-то определенному. Это достаточно большой проект для нас, только продакш может выйти больше 10 тысяч долларов. Это только на продакш. А еще клип, а клип не один. В альбоме допустим 10-12 песен из которых минимум три основные.

Юрій: Можливо у нас вийде концептуальний альбом. Але якщо ти випускаєш концепцію, в тебе вже має бути дуже вірний слухач, щоб він прийняв твій альбом, побачив твоє бачення. І потенційні хіти мають бути так інтегровані в той альбом, щоб вони входили як по маслу один в одного. Подивиться навіть TheWeeknd, як він це робить. Але на все це треба час, треба “підрости”, треба знайти вірного слухача, щоб він прийняв твою музику. На жаль, в Україні у нас немає такого поняття як великі лейбли. Це б спростило завдання.

Ви готові стати артистом лейблу? Просто якщо закордоном людина стає артистом лейблу, то часто лейбл вирішує буквально все.
Юрій: Дивлячись який контракт, це має бути колаборація. Якщо з нас хочуть зліпити «ВТS», то ми не «BTS». Якщо лейбл тобою зацікавиться, то він зацікавиться таким який ти є. Тому ми за це не переживаємо.

З приводу вашої сольної кар’єри, Юра. Буде продовження?
Юрій: У нас все нормально з цього приводу. Хлопці не проти того, що я сольно співаю. І музика в нас різна зовсім. Звичайно буде, я працюю над новими піснями. 

А яка у вас, до речі, найголовніша мотивація? Музика ж не приносить великих сум, поки що. 
Антон: Глобальная реализация. Ну с 2016 года, я впервые об этом скажу, мы со своего кармана больше, чем миллион триста вложили. А доход был на порядок меньше. Создание музыки и промо требует больших вложений. К чему я это говорю. Это подтверждение тому, что мы здесь ради музыки.

Юрій: Реалізація. Щоб оцінили нашу музику, нашу творчість. Всі артисти хочуть, щоб їх знали, щоб широка аудиторія знала їхню музику. Це мотивує. Мотивує показати своє бачення. Але всі хочуть заробляти. Я до цього ніколи не думав про матеріальні речі, я думав, що це погано. Це не погано. Завжди треба хотіти квартиру, машину, треба до цього йти. І я тільки нещодавно почав «я хочу то, я хочу то». І це нормально. Це просто менталітет, ще той старий, що ці люди, які багаті, вони погані. Ні. Ті люди, які багаті, вони “пашуть”.

Антон: Резюмирую. С самого рождения вокруг меня была музыка. Даже дня не было без музыки. В 3-4 года мама учила меня «два веселых гуся» на фортепиано играть. Она родилась в Волгограде и какое-то время жила и училась на этом же фортепиано играть в детстве. И она привезла его потом в Донецк, там где мы жили. Это целая история. 10 раз надо было перевезти это фортепиано, потом она учила меня. Реликвия которую я к сожалению не могу пока что забрать из Донецка, но, надеюсь, заберу.

Юрій: У всіх такі історії з дитинства. Мене мама і сама вчила, мене мама і у музичну школу відправила, потім я пішов з тої школи і їй не сказав, вона ще платила за неї. У мене двійки були. Мене на нервах вчили грати)

Бажаємо хлопцям вдало виступити 12 лютого на Відборі та отримати ще більше постійних слухачів, які дозволять своєю підтримкою розвивати Cloudless свою нову українську музику.

Спілкувалися Юліан Новак та Аліна Славська
Фото Ірина Савенко
Локація Barbara Bar